4

«Скільки-скільки годин?», або Як Київ відрізав від себе Закарпаття

Своїм рішенням про непереведення годинника 30 жовтня народні обранці не тільки збили звичний ритм життя українців, позбавивши їх години сну та змусивши вставати ще затемна, а й внесли плутанину в регіони.

Найбільш постраждало в цьому плані Закарпаття, де більшість населення з давніх-давен живе за європейським часом. Точніше, на годину назад від українського.

У селах, наприклад, відмовляються жити «за Києвом» ще з часів приєднання Закарпаття до України, мотивуючи це зручністю і традицією. Тому в населених пунктах краю і досі двічі питають, котра година: спочатку дізнаються час, а потім уточнюють, «місцевого» чи «Києва».

Подалі від Москви

Найкраще метушню з годинами ілюструє такий діалог, що його автор почув не так давно.

До каси автовокзалу в Ужгороді підходить жінка і з угорським акцентом питає: «У скільки відправляється автобус до Виноградова?» Їй відповідають: «О 13:00». Жінка перепитує: «То місного вадь Києва?» Касирка здивовано дивиться та обурливо відповідає: «Нормального!» Жінка не розуміє і ще раз перепитує, на що працівниця автовокзалу проводить їй коротенький лікбез: «Жіночко, ми живемо за одним часом і місного не існує!» На що клієнтка автовокзалу розвертається і йде в автобус без квитка…

Ще б пак, в її рідному селі на Виноградівщині живуть і жили за одним часом, а їй чомусь нав’язують зовсім інший…

Питання, за яким годинником жити, на Закарпатті завжди було актуальним. До приєднання області до СРСР краяни жили за європейським часом — взнаки далася належність регіону до складу інших держав.

Проте влада змінилася, і ввели новий час — московський, тобто на дві години вперед. Час-то ввели, але традиція залишилася.

Як розповів місцевий етнограф Володимир Пукіш на своєму блозі, всі 40 років радянської влади закарпатці казали: «Йду на роботу о 7-й», маючи на увазі 9-ту «по Москві».

«А в 1981 р., коли ввели ще й літній час, він став випереджати астрономічний у регіоні вже на 3 години. Тобто „за Сонцем“ ще лише п’ята ранку, а на годиннику вже 8:00, і дітям час до школи», — пише Володимир Пукіш.

Вже після проголошення Незалежності Україна, як і держави Балтії, відмовилися від московського часу і повернулася до свого історичного — тобто на годину вперед.

Відставати на три години

Звісно, найбільш незадоволеними від цього лишилися закарпатці. Тоді навіть Закарпатська облрада ввела була на території області «місцевий» час як офіційний.

За інформацією етнографа, в краї через це почався справжній бедлам: установи працювали за місцевим часом, міжобласні автобуси курсували за київським, а потяги — за московським. Зрозуміло, що це значно ускладнювало життя краян, тому невдовзі все привели до єдиного, київського, часу.

Тепер же, через два десятки років, українська влада фактично знову ввела московський час. А на Закарпатті ж то залишився свій…

Тому від 30 жовтня в області сонце в зеніті буде не о 12:00, як би мало бути, а о 13:30, адже тільки тоді воно досягне географічного півдня.

І перші два уроки в школах маленькі закарпатці сидітимуть взимку при лампах, а не при сонячному світлі.

Вже не кажемо про корів, за яких у Росії так переживав президент Медведєв. Їх тепер доїтимуть на три години пізніше, ніж звикли в селах…

І це крім того, що в тому ж Виноградівському районі, звідки наша вищезгадана героїня, будуть проблеми з графіком автобусів та організацією роботи місцевої влади. Адже тільки-тільки селяни вийдуть разом із сонцем на поля, як вже треба буде вертатися на свою цивільну (наприклад, бухгалтерську чи вчительську) роботу.

Не кажемо вже про здоров’я краян, які звикли до одного біоритму, а тепер слід звикати до іншого…

Отже, найближча зима покаже, які проблеми виникнуть через ініціативу депутатів з Партії регіонів. Зокрема, на Закарпатті.

Найзахідніший регіон країни звик жити за європейськими традиціями. На жаль, влада в Києві їх ігнорує та обирає для себе зручніші. Московські.

Символічно якось…

Дмитро МОВЧАН