Від 8 до 40 мільярдів гривень. У таку цифру обійшлася б передвиборна кампанія партіям, якби платили вони за все «по-білому». А так маємо ситуацію: 600 млн.грн - офіційні витрати на перегони, а решта - чорна готівка, бартер та безкоштовний піар у своїх ЗМІ.
Вони були всюди - на білбордах, екранах, у приймачах, газетах та інтернеті. Найбільше себе показували представники провладної партії. Тут сходиться й офіційна статистика, й розрахунки спеціалістів. Тільки суми різняться.
Олександр Єфремов, голова фракції Партії регіонів: "217 млн наша сила затратила на выборы. Основные средства были потрачены на мас-медийную работу. Телевидение, билборды, газеты и так далее."
Артем Біденко, голова ради асоціації зовнішньої реклами: «Та кількість реклами та агітації, яка була у ПР, на ринку коштувала 500 млн доларів. Це більше, ніж сила задекларувала. У ПР в принципі є свої важелі, щоб менше платити за рекламу".
А от на рахунок решти політсил думки різняться. За офіційними даними наполовину менше – 107 млн потратила на вибори об’єднана опозиція. На третьому 72 млн від КПУ, далі йдуть партії Україна-Вперед, УДАР та Свобода.

А за ринковими цінами, друге місце серед посівачів грошей у партії Україна вперед, яка до парламенту так і не добралася, однак розпустила 1 млрд.
400 млн гривень - видатки об’єднаної опозиції, на 80 млн менше у комуністів.

Андрій Павловський, депутат «БЮТ-Батьківщина»: «Батьківщина вимушена була проводити останню виборчу кампанію при дуже обмежених фінансових і матеріальних ресурсах. Тому може і якість компанії буда не дуже, як би нам хотілося».
Найбюджетніша версія передвиборної кампанії вийшла у свободівців. За офіційними даними, коштувала вона всього 23,2 млн. А за підрахунками рекламістів - цілих 160 млн.
Юрій Сиротюк, керівник прес-служби ВО «Свобода»: "Ми є класична партія, яку підтримує середній клас, тому ми не могли накопити велику суму коштів. А з іншого боку це принципова позиція, що потрібно перемагати не за рахунок дорогої політичної реклами, а за рахунок змагання політичних ідей, за рахунок нашої програми".
Чому так різняться цифри? Причин тому чимало. Зокрема місце під свою політичну рекламу партії розкупили ще задовго до офіційного старту перегонів. Тож гроші на неї йшли далеко не з виборчого фонду. Ще частину витрат депутати покрили бартером чи власними зв’язками. Наприклад, кандидат-власник ЗМІ безкоштовно рекламував себе на своєму ресурсі. А ще ж агітатори, рекламна продукція, гречка.
Артем Біденко, голова ради асоціації зовнішньої реклами: "Є такий момент як корупція. Що частина грошей витрачається чорним «налом». Зокрема є проблема зі ЗМІ - вони обмежені у формуванні цін на рекламу політичних сил. Абсолютно зрозуміло, що ЗМІ не продають політичну рекламу за комерційними цінами. Тобто існує якась зверху надбавка, яка по бартеру продається, або заноситься чемоданом".
Коштовними нинішні вибори були ще й через мажоритарку. В одних регіонах кандидати в депутати лише будували дороги та проводили концерти на свою підтримку, а в інших - ще й купували всю пресу та конкурентів. Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру: "Колись мажоритарщики, коли їх вибирали, була ціна 1 млн. доларів. Це мається на увазі 2002 рік. Чим більше наша країна буде ставати Європейською, тим дорожчі будуть вибори. Це аксіома. Хочемо ми того, чи ні".
У 2012 держава потратила 7 млрд гривень на охорону здоров"я країни, ще 2 млрд на її культуру, та ще трохи більше одного мільярда на ЖКГ. Загалом на ці статті із держбюджету пішло 10 млрд. грн. Сума, звичайно, не велика. А от за наші із вами симпатії кандидати в депутати виклали суму в кілька разів більшу. Гроші, звичайно, не з державного бюджету. Хоча для всіх вищезгаданих були б не зайвими".
Цьогорчна кампанія в Україні виявилася у кілька разів дорожчою, ніж у сусідній Польщі. Тоді як у них 22 тис. тисячі доларів ВВП на душу населення, а у нас - тільки 7,5. Чи мали наші кандидати в депутати право так шикувати?…
Уляна ДРЮЧКОВА