2

Постперегонний постскриптум від Цилі Зингельшухер: "Червоне-то любов, а чорне-то журба..."

Вже після голосування 25 травня хтось в інтернетах дуже вдало порівняв Тимошенко з криголамом, потужним кораблем, який пробиває шлях до обітованної Землі, змітаючи на шляху опір корумпованої кримінально-олігархічної системи.

А в її фарватері йдуть "другі номери"- маленькі катери, сухогрузи з переповненими солодощами трюмами, нафтоналивні танкери і навіть воєнні фрегати.

Вдале порівняння. Дійсно, 10 років Україна звикла бачити в Тимошенко в першу чергу воїна, борця, "єдиного чоловіка української політики" з ядерним реактором у серці.

Циля не голосувала за Юлю у минулі вихідні.

Маючи на те свої причини. І менше за все вона б хотіла зараз, після бійки, знову розводити про це дискусії, діалоги і колективні заламування рук з криками "Всьо пропало!".

Тим більше, що імовірні сторони суперечки будуть наводити цю фразу в діаметрально-протилежних інтонаціях- хтось з щирим розпачем, а хтось з саркастичним оскалом.

Зараз про інше. Про спадщину виборчих кампаній БЮТу і Юлії Тимошенко.

Не секрет, що в Києві позиції партії і її лідерки були традиційно сильними починаючи з кінця 2005 року, з моменту скандалу навколо "любих друзів".

Саме після того, під час виборчих парламентських кампаній 2006 і 2007 років, сформувався остаточно візуальний образ БЮТівської реклами і партійної символіки- стилізоване серце з текстами, бігбордами та поліграфією у червоно-чорно-білих кольорах.

Популярність Тимошенко і БЮТу настільки почала асоціюватися с такої кольоровою гаммою, що політичні конкуренти та політтехнолухи ворожих таборів дуже скоро взяли їх на озброєння та почали використовувати в рекламі своїх кандидатів, що не мали жодного відношення до БЮТу.

Це почалося ще під час мерських перевиборів 2008 року, продовжувалося під час парламентських виборів 2012 року і досягло свого апогею під президентських виборів і виборів до КиївРади в 2014-у. Тим самим конкуренти "розмивали" персоніфікацію політконкурентів, дійшло навіть до того, що представники ПР почали рекламуватися не під своїми блакитними полотнищами, а мімікрували під стиль БЮТу.

Половина столичних вулиць два місяці майоріли листівками кандидатів від численних партій і рухів у червоно-чорно-білих фарбах.

"Червоне-то любов, а чорне-то журба" тут ні до чого.

Різноманітне гівно, що спливло на поверхню, банально скопіювало образи, які вже підсвідомо асоціювалися з вибором киян за останні 8 років.

Абсолютно "ліві" хлопчики і вчорашні корупціонери з "маладой каманди" Черновецького ретельно вимальовували вишиванкові візерунки, ставили написи "Єдиний", "Узгоджений". "Самий майданівський" абсолютно не маючи жодного відношення ні до Майдану, ні до вчорашньої опозиції, яка хоч і поганенько, але боролася з Януковичем, ані до демократичних принципів формування влади взагалі.

Не уникнув, нажаль, цього візуального мавпування і головний кандидат, що отримав перемогу.

Важко оцінити- наскільки такі візуальні образи нав'язали свою парадигму сприйняття завдяки підсвідомій пам'яті. Але факт очевидний. Штаб Порошенка по-доброму, з точки зору ефективності дії, здивував лише в одному- в тому, що зумів вдало вживити ідею "однотуровості". І вона вплинула на ті 20-30%, які визначалися до останнього дня.

Що стосується "відкриттів" у PR-технологіях, то зважаючи на вищезазначені факти, а також на те, що головний слоган кампанії Порошенка "ЖИТИ ПО-НОВОМУ" теж був запозичений у Юлі зразка 2006-2007 років, говорити про "новий прорив" у виборчих технологіях не доводиться. Слабенько, пане Мєдвєдєв.

Циля ЗИНГЕЛЬШУХЕР

Фото: Геннадий Кирия