1

Місто ангелів Львів на двох берегах ув’язненої Полтви

— Маріє, нещодавно вийшла у світ книга “ЛеоПолтвіс” – своєрідне зібрання художніх та наукових матеріалів про Полтву, упорядником якого Ви є. Як виникла ідея проекту, і хто до нього долучився?

- Дозволь мені на перше запитання відповісти доволі розгалуженим вступом, щоби читач мав змогу правильно зрозуміти, звідки і чому з’явився “ЛеоПолтвіс”. Вже на інші запитання відповідатиму лаконічніше.

Взятися за збір матеріалів до “ЛеоПолтвісу” мене змусила, перш за все, нелегка екологічна ситуація в теперішньому центрі Львова, де повздовж колекторної полтв’яної тристаметрівки заносить каналізацією так, що... носа встигай затуляти. А довкола архітектурно-інтелігентне місто, гламурні кав’ярні, інтелектуальні тусовки... А внизу, у трубі, разом із нечистотами від міста тече Полтва, вік якої налічує більше 200 тисяч років... Але сказати тільки про це – нічого не сказати. Є ще й таке поняття як “історична та екологічна несправедливість”.

Саме це і спонукало мене взятися до роботи – щупаком пройтися по спині нервів того давнього екологічного злочину. Бо не завжди злочини бувають кримінальними. Теперішній львівській міськраді легко себе відмежувати від того, що було вчинено при агонії Австро-польського імперського панування – був інший час, чужа влада. Але нарікати на когось, а самому ні пальцем ворухнути на захист поруганої чести і совісті, і саме української поруганої чести, це означає теж бути причетним до ганьби. Бути безхребетним. Бо поруганою є не австрійська ріка Рейн чи угорський Дунай, не будь-яка польська ріка, а саме українська Полтва у теперішньому українському місті Львові. Колишній суб-колонії Польщі. Колишній колонії Австро-Угорщини.

Ми були подвійно колоніальними. І як результат, - наша життєва вода у Львові є вс...ною. Це тяжко, але це факт. А з фактами не поборешся.

Отож, треба боротися не з фактом, що так є чи нема, і що все це, мовляв, не так, і занадто складно для пояснення, а з фактором ліні і наліплених стереотипів, треба, нарешті, ВИСНОВКИ робити із цими суворими фактами. І змусити нашу львівську владу ДОРОСТИ до проблеми Полтви, (не відкладуючи її на вічне “потім”...). І де взяти кошти...

Якщо ця влада думає, що достатньо тільки кавалок труби замінити новішим кавалком у водо-колекторі, а саму Полтву не рухати і лишити її навічно в такому стані, то гріш ціна такій владі. Саму цю владу треба спустити у каналізацію. Там зробити їм вічний Кабінет. Під вивіскою “ МалоПольща”.

Оце і є мій короткий вступ у “ЛеоПолтвіс”.

Хто долучився до ЛеоПолтвісу? Та кожен, хто коли-небудь щось написав, згадав, прокоментував чи намалював про Полтву. Всіх по можливості я намагалася включити в цей проект. Багатьох описувачів Полтви вже нема в живих. Але їхні слова не забуті.

З літературних творів, де згадано Полтву, треба відзначити С.Кльоновича, В.Неборака, Ю.Винничука, І.Калинця, А.Содомору, Ю.Андруховича, М.Шунь, В. Терещука, Т.Девдюка, П.Яценка, Ю.Волощака, Л.Таран, І.Лучука, а також молодше літературне покоління О.Луцишину ( вона одночасно була і перекладачем тез книги англійською мовою), Н.Пасічник, Л.Якимчук, В.Мицька, З.Лісевич, М.Весну, А.Малігон, І.Новіцьку, Р.Рудюка, О.Пашук та Т.Бондар.

З істориків відзначимо Й.Альпнеха, М.Груневега, Ф.Яворського, Р.Зубика, І.Крип’якевича, Я.Ісаєвича, Р.Могитича, І.Мельника, Ю.Охріменка, А.Дороша, П.Гранкіна. Географа О.Колтун, професора П.Волошина та інш.

Збірник включає й поточні матеріали від журналістів із приводу нещодавньої, першої у Львові, Міжнародної конференції про можливість ревіталізації Полтви, за підтримки Німецького Технічного Співробітництва (GTZ). Та хронологію усіх перших кроків реального проекту ЛеоПолтвіс від Музею Ідей за врятування колись гордої річки.
ЛеоПолтвіс включає також унікальні світлини давнього Львова, впереміжку із сучасними, і, звичайно ж, фрагменти картографії річкового Львова. Мета цієї книги - привернути увагу громадськості до власних, суто львівських, наболілих проблем – НЕСТАЧІ ВОДИ.

— Якій читацькій аудиторії ця книжка буде цікавою?

-Гадаю, ця книга буде цікавою для різних вікових аудиторій, оскільки кожен зможе знайти собі щось відповідне для читання. Діти – казки про Полтву (Ю.Винничука та І.Калинця), молодь – чудові поезії про Полтву, доросліша аудиторія – історичні, наукові та екологічні матеріали. І всім їм без винятку буде цікаво розглядати давні світлини Львова на Полтві.

-Багатьом ідеї повернення Полтви на поверхню можуть видаватися утопічними, але що, на Вашу думку, можна зробити с аме зараз?

-Все нове завжди на початку виглядає утопічним. А через десять років – виконаним і перевиконаним і забутим. Впевнена, так буде і з проектом оживлення Полтви.

Не говорю – “надіюсь”, бо не люблю цього слова, впевнена, що у Львові достатньо зрілих та інтелектуальних мужів, котрі зможуть вирішити долю рідного міста. І в Україні в цілому немало меценатів і олігархів. Хай трішки свої кіпрські банки потрусять, і Ренесанс Полтві забезпечений. Дивно читати, правда, у деяких відгуках на статті про Полтву побоювання на кшталт, що відновлення Полтви кардинально змінить сучасний вигляд міста. І цього не можна допустити, і т.п.

А хіба зміни обов’язково мають іти на гірше? А чим завадить людині чиста Полтва, коли плескатиметься у неї під ногами на пр.Свободи – під склонепробивним покриттям? Не обов’язково ж руйнувати намощену дорогу чи будинки, аби очистити Полтву.

Тільки каналізацію треба іншу збудувати. Пустити іншим шляхом.

Існує безліч різних варіантів, як виглядав би центр Львова із чистою річкою. Головне, не боятися позитивних змін. Людина, як і місто, не може закостеніти на одному місці.

Тільки ті народи, що не бояться рухатися вперед із творчим мисленням, економічно пожинають плоди новаторства. І процвітають. А щодо того, чи маємо ми право тепер змінювати наше місто, якщо воно вже 100 років сформоване так, а не по-іншому, то хочу додати,- шановні, а хіба сто з гаком років тому запитував у Полтви, чи можна тебе, мала, так збезчестити, аби ти стала служити міським туалетом? Чи вона давала згоду на те? А хіба запитували у всіх тих багаточисельних львівських джерел, чи можна їх висушувати і закопувати? Чи Пелчинські військові пливальні – колишню окрасу міста – хтось запитував, чи вони дозволяють себе так кардинально вбити?

Наче якась полуда, якась врока напала на тодішніх урядників від міста – всю живу воду закопати!..Всю без винятку. Покарати все локальне населення. Правда, почасти львівська Полтва і самій Польщі вилізла бумерангом - бо заледве прочищена на виході з труби – будучи викресленою із кадастру живих рік, на мапі ви її не знайдете, - несе ту воду через Зах. Буг у Віслу, а та цілою Польщею через Варшаву несе ту воду у Балтику. За що боролись, на те і напоролись...

Нам від того не легше. Сморід таки дістається центру Львова, і не тільки центру.

Якби я була просто туристом-чужинцем у Львові, та ще й влітку, і нанюхалась цього добра, то, напевно, би вдруге не поїхала у цей П’ємонт. Але я не є туристом, я з “місцевих” літераторів , і це болить...

Головне, викорінити зі свідомості львів’ян стереотипи – що Полтва нераз була лихом для міста під час повеней, помикаючи кілька псів-котів, двох дітей, котрих згодом врятували, чи вимивала із крипт труни ксьондзів або, будучи занечищеною, “нічого окрім шкоди місту не приносила...”. Так начебто повідомляють скупі львівські хроніки. Але навіть на них є завжди здорові логічні причини. Те, що всі ріки у світі періодично затоплюють міста-села, беручи жертву іноді тисячами людей, НЕ ДВОМА КОТАМИ-ПСАМИ, приносячи неймовірні збитки, загальновідомо. Але чи за таке лихо людина карає ріку? Та ні, не карає, в каналізацію не спускає, далі любить воду, ловить рибу в ній. А як вчинити із Тихим Океаном, що нещодавно після 9-тибального землетрусу страшним цунамі призвів до кількох страшних ядерних вибухів у Японії на атомних станціях?

А щодо занечищення Полтви в тодішньому часі, якби самі гонорові мешканці Львува не скидали в неї сміття і не зливали каналізаційні стоки у живу річку, то, логічно, річка би не мерділа. І не створювала би епідемічних проблєм. Проблема у самій людській хворій та антисанітарній голові. Як можна було дозволити у Середньовіччі мати у центрі міста аж 7 цвинтарів, деякі майже на березі Полтви? То, відповідно, Полтва, розливаючись, вимивала із крипт труни святих “ойців”, а хіба вона знала, що ці труни, не ховаючи, ЗБЕЕРІГАЛИ У ПІДВАЛАХ КОСТЕЛІВ?..І під час богослужінь у храмах, як згадують історики, сморід був таким, що люди не витримували... Чи могла знати Полтва, що тодішнє Середньовіччя зараз офіційно називають “Dark Years” - Темні віки, темне мракобісся... Полтва цього не знала. Зате саму її майже інквізиційно звинували і скарали.

-Чи можна розраховувати на широку громадську ініціативу?

-Звичайно, що я розраховую на широку громадську ініціативу –ЯК БЕЗ НЕЇ! Та гей! - ще стільки розумних голів є на білому світі, щороку науковці Нобелів отримують, то що, бідну маленьку Полтву не зможуть вичистити? Та можуть навіть ціле море побудувати під ногами, як захочуть, щоби Полтва не виглядала маленькою. Якщо зараз, як кажуть шпеціалісти з ріки, стік Полтви посилюють чорноморською водою, то такою ж чорноморською водою можуть посилювати і вичищений (уявімо собі) потічок Полтви, котрий на початку буде кволеньким, бо ж стільки хирів! А потім, при умові, що до нього підключать всі інші оновлені і відкопані джерельця у Львові, ввійде у свою норму, опіриться яскравим качуром, заграє синіми хвилями... І потреба у цій додатковій воді з Чорного моря відпаде. А якщо не відпаде, то буде Полтва у Львові широкою і повноводною рікою. Новозбудованою Рікою. А Львів так потребує цілющого повітря і води! Як дивлюся на ваше тернопільське озеро в центрі міста, що майже як море, заздрість мене діймає. Щасливі люди, самі не усвідомлюють, які вони щасливі.

-Що вже зроблено для порятунку Полтви?

-Щоб довідатися, що вже зроблено із порятунку Полтви, то прошу заглянути в нашу книгу “ЛеоПолтвіс”. Тримаю для вас усю інтригу. У книзі є чимало матеріалів про конкретний, із тією ж назвою, проект ЛеоПолтвіс з Музею Ідей, є інформація з Музею Природи у Львові про виставку “Доля однієї ріки”, є обширні матеріали журналістів “Чи можливо у Львові ревіталізувати Полтву?”

-Чи плануєте ще якісь мистецькі проекти, пов’язані з Полтвою?

-Чи планую якісь нові літературно-мистецькі проекти, пов’язані із Полтвою? Чому ні? Перш за все, хочу зробити кілька вдалих презентацій книги “ЛеоПолтвіс” у Західному світі, оскільки тези книги перекладені англійською мовою і можуть бути цікавими зарубіжному читачеві. І щороку, приїжджаючи у Львів, намагатимусь робити якісь активні кроки із залученням громадськості та журналістів до протестів за Полтву. А в першу чергу, молодих літераторів, котрим і так маю сказати велике дякую за добровільну підтримку. За їхню небайдужу громадянську позицію. В першу чергу, вашому інтернетному КультРеваншу. Котрі, друкуючи художні та наукові матеріали про стан Полтви, ФАКТИЧНО долучилися до спів-творення збірника “ЛеоПолтвіс”.

Ну хіба пропадеш у світі з такою творчою енергією?

-І насамкінець побажання читачам від Марії Шунь.

-Хочу всім побажати - побачити свої обличчя у прозоро-чистій львівській Полтві! Коли це буде? Від нас всіх колективно залежить. І дай боже, аби ті обличчя були такими ж молодими і натхненними, як тоді, коли ми вперше пліч-опліч, СЛОВО ДО СЛОВА, стали за Полтву.

бесіду вела Наталiя ПАСІЧНИК

Марія Шунь — поетка, перекладач, етнолог, публіцист

Авторка декількох поетичних книг: «Ми, котрі є» (К.: «Молодь», 1990), “Поміж” (Л.:“Барви”, 1993), «Верлібріарій» (К.: Факт, 2006), «Борохно і порохно» (Л.: «Зукц», 2006), «Водокач» (К.: Просвіта, 2007), «БІЯС»(К.: Видавництво Жупанського, 2008) та «ООН» (К.: Видавництво Жупанського, 2009).

Співупорядник літературно-художнього альманаху «Літпошта» (К.: Видавництво Жупанського, 2009) та упорядник антології «ЛяЛяК» (Львівська Літературна Криїівка) (Львів: ЛА «Піраміда», 2010).

Також є упорядником Антології Авторського Зарубіжжя “Аз, два, три...дванадцять – лист у пляшці” (Л: в-во Піраміда, 2010, серія “Приватна колекція” В.Ґабора) і антології “ЛеоПолтвіс – науково-літературна розвідка про Полтву та місто на Полтві ” (Л: в-во Піраміда, 2011).