2

Нотр-Дам де Парі у Києві

«У кого є зайвий квиток?» - ось, найпопулярніша фраза цього вечора. Територія біля Київського Палацу спорту переповнена людьми. Біля головного входу ціла черга, щоб зайти. Деякі приїхали з величезними букетами квітів, інші – шукають можливість пройти подешевше, адже 800 гривень за 2 години не кожний собі дозволить. А це лише початкова ціна! Проте, навіть незважаючи на таку вартість квитка, концертна зала переповнена. І байдуже, що крісла у партері здається лишилися ще з радянських часів – дерев’яні та незручні. Люди прийшли отримувати насолоду від концерту, поряд з такою музикою все інше забувається.

Чи чув хтось про пунктуальність французів? Ні, вони ж не німці. Отож, не дивно, що концерт розпочався аж за годину від зазначеного часу. На сцені – жодних декорацій та складних надбудов. Оркестр, хор, комп’ютерні заставки з вітражами французького собору та гра світла – от вам і уся постановка. Сім зірок славнозвісного мюзиклу, сім різних тембрів голосу, сім героїв роману Віктора Гюго. Їм не потрібні були театральні костюми, і без того зрозуміло, хто є хто. Лишень Есмеральда – Елен Сегара – була вдягнена «за сюжетом»: червона циганська спідниця та корсет. Виконавиця ролі Флер-де-Ліс – Жюлі Зенатті – взагалі шокувала публіку своїм взуттям, ніби позиченим з концертів Lady Gaga – дуже високі підбори інкрустовані блискучим камінням.

Сплеск млосних поглядів пробудив вихід на сцену виконавця партії Квазімодо – красунчика Гару. Із завмиранням серця представниці жіночої статті тонули у блакитних очах та піддавалися магії його трохи хриплуватого голосу.

Французи підготувалися до виступу: після кожної композиції казали «дякую» українській публіці, що викликало посмішку на вустах глядачів.

Під кінець концерту було виконано на «біс» світові хіти «Belle» і «Le temps des cathédrales». Ці пісні співав увесь зал.

Українці також запланували невеличкий подарунок зіркам мюзиклу: серед усього залу було піднято сотні аркушів паперу з одним словом «Restez» (у перекладі з фр. – залишайтеся).

І коли у метро, чекаючи на пероні свого потягу, ти чуєш аудіозапис однієї з пісень, яка щойно лунала на концерті, бачиш посмішку оточуючих, то можна впевнено казати, що пам’ять про цей виступ залишиться у серцях глядачів.

Вікторія ВОЛИК