5

Виконання прийнятих законів по-українськи (стосується кожного)

Раніше при обрахуванні вартості нерухомості, з якої справлявся податок, враховували інвентаризаційну вартість квартири чи будинку, вказану у витягу з Реєстру прав власності, що видавалась у Бюро технічної інвентаризації (БТІ).

Тепер з 15.06.2012 згідно з наказом Мін’юсту № 809/5 від 30.05.2012 нотаріуси направляють людей до приватних експертних оцінщиків. Фактично, процедура оформлення спадщини чи дарування прирівнюється до процедури купівлі-продажу нерухомості і стає надзвичайно дорогою операцією непосильною для зубожілих українців.

Однак у жовтні 2014 року якраз перед парламентськими виборами Верховна Рада прийняла багатостраждальний закон № 5141 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо деяких питань спадкування)» у авторстві позафракційного народного депутата Сергія Міщенка, що не міг пройти через парламент декілька років. Проголосовано 254 депутатами «за», а згодом  його підписав і президент. Норми, якими передбачається скасування обов’язкової оцінки майна і оподаткування родичам другої черги при спадкуванні набули чинності вже на наступний день після офіційного опублікування Закону в «Урядовому кур’єрі». А норми щодо надання повноважень органам місцевого самоврядування при оформленні права на спадщину і реєстрації прав на успадковане мешканцями сільських населених пунктів нерухоме майно, набудуть чинності з 1.01.2016. За Законом спрощується процедура оформлення спадщини і реєстрації прав спадкоємців на успадковане ними нерухоме майно (насамперед, у сільській місцевості). А також, вирішується головне питання, яке так турбувало мільйони українців, – скасовується обов’язкове проведення оцінки майна і встановлюється оподаткування спадщини за нульовою ставкою податку у випадках спадкування майна спадкоємцями першої і другої черги за законом чи за заповітом. Тобто, у разі оформлення спадщини від чоловіка-дружини, батьків-дітей, баби-діда, брата-сестри, баби-діда-онуків, тощо. Здавалося, що українці ось-ось будуть дихати з полегшенням. І в сподіванні на реальні покращення з прийняттям вищезазначеного Закону з нового року почали оформлювати спадщину. Як запрацював даний закон перевірила при оформленні спадщини на ½ квартири у смт. Коцюбинське однієї молодої пані N від померлого діда, ½ частина якої перейшла їй від померлого батька і належить по праву.

Фото інтер’єру квартири, оціненої у 456 тис. грн., смт. Коцюбинське (на лютий 2015 року)

Оформлення спадщини на нерухоме майно у смт. Коцюбинське, що територіально знаходиться на північному заході м. Києва поблизу метро «Академмістечко», провадиться аж у Ірпінській міській нотаріальній конторі Київської області. Прийом громадян у ній відбувається державним нотаріусом з понеділка по середу і у п’ятницю з  9 до 16 годин та завідуючою контори, що з січня по березнь 2015 р. приймає виключно по понеділкам з 9 до 13 години.

Як сказала пані N, взявши робочий день за свій рахунок, розклад роботи нотаріусів і став визначальним фактором при виборі першочергового походу на початку листопада до державного нотаріуса. Висидівши півдня у черзі і потрапивши на прийом до якого, вона отримала констатацію, що з документами у неї все добре, лише необхідно переробити архівну довідку про те, хто мешкав у квартирі на день смерті дідуся і новий технічний паспорт (наявний є застарим – робився у 2008 році). Новий технічний паспорт, як пояснив нотаріус, йому необхідний, щоб бачити, що ніяких перепланувань не робилось. Необхідно зауважити, що власник ½ квартири – пенсіонер, помер у 2014 році на 89 році життя і отримував пенсію у розмірі 1425 грн., а онука зарплатню у 1500 грн., за які навряд чи можливо було робити взагалі будь-який ремонт. Цікавим залишається питання – чи входить до повноважень державного нотаріуса слідкування за можливим несанкціонованим переплануванням житлової нерухомості і, чи слідкує Мін’юст взагалі за виконанням чи невиконанням наданими державним нотаріусам в Україні повноваженнями?

За місяць, беручи на роботі постійно відпустку за свій рахунок, панянка зробила у БТІ архівну довідку і новий технічний паспорт, сплативши за це 165,66 грн. + 5 грн. комісія банку (далі – к. б.); 91,13 + 5 грн. к. б.; 62,25 грн. + 5 грн. к. б.; 400 грн. + 10 грн. к. б. Тобто, тільки у БТІ витратила – 744,04 грн. Хоча перед цим вона вже сплатила у нотаріальній конторі консультанту за заяви, запит у БТІ і т. ін. приблизно 150 грн. Тобто, усього – 894,04 грн.Прийшовши вдруге в новому році до державного нотаріуса, виявилося, що тепер всі документи в ідеальному стані, але він не готуватиме свідоцтво, бо справа по заповіту вже відкрита. Оформлення іншої частини спадку – присадибної ділянки з будиночком, вже розпочато іншими родичами у завідуючої. Тому і пані N необхідно йти до неї і розпочинати оформлювати усе заново саме у неї, адже справа одна. А потрапити на прийом до якої – справа не з легких. Знову, беручи вкотре на роботі відпустку за свій рахунок, однією з перших електричок вона мусила їхати з смт. Коцюбинське до Ірпеня, щоб зайняти живу чергу. Адже бажаючі вирішити нотаріальні справи з усієї Київської області з’їжджаються під контору з 6, а хто і з 4 годин ранку.

Цікавим став факт нерозвиненої інфраструктури м. Ірпіня – максимальне наближення до «європейського» сервісу. На вокзалі санвузол, як правило зачинений, а у споруді Ірпінської нотаріальної контори можливим є вхід виключно працівникам. Тому куди подітись, як правило пенсіонерам, що оформлюють житлову нерухомість у даній ситуації взагалі залишилось загадкою?

Стан забезпечення санвузлами на вокзалі і в Ірпінській нотаріальній конторі в Київській області

Пройшовши довгий шлях оформлення і нарешті потрапивши до завідуючої виявилось, що по вищезазначеному прийнятому Верховною Радою Закону нотаріуси в Україні не працюють, оскільки у податковому кодексі змін ніяких не відбувалося. А отже, відповідно до п. 174.2 ст. 174 Податкового Кодексу України при оформленні спадщини залишається податок у 5% від об'єкта спадщини для спадкоємців, які не є членами сім'ї першого ступеня споріднення.

Примітно, що онуки спадкодавця і особи, що не перебували ні в якій спорідненості з ним, платять прибутковий податок в Україні за однаковою ставкою. Мотивуючи, що пані N, як сказала нотаріус, не відноситься ні до якої черги по родству, так як оформлює спадщину за заповітом, відправила її робити експертну оцінку. Інвентарна оцінка квартири в БТІ, площею 60,3 м² у двоповерховій хрущівці 70-х рр., з прогнилою дерев’яною підлогою, тріснувшим склом від старості у вікнах і стелею, що місцями протікала – 41 478 грн., а за ринковою ціною була оцінена майже у 456 тис. грн. За саму операцію оцінювання панянка сплатила ще 500 грн. (+ 894,04 =  1394,04 грн).

Загалом, як попередила нотаріус, щоб отримати свідоцтво на право власності на квартиру вона мусить ще заплатити біля 1000 грн. за послуги нотаріуса. А також, протягом року, податок у 5% від ринкової вартості ½ квартири, що отримує за заповітом. Тобто, 1394,04 + 1000 + 11 400 = 13 794, 04 грн. – є тією сумою, що сплачує онука після смерті діда, оформлюючи спадщину на ½ квартири, розміщеної у смт. Коцюбинське у 2015 році після прийняття Закону № 5141 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо деяких питань спадкування)»!

Цікаво виходить, що жити з дідами і бабами необхідно дуже бідно, адже потім оцінка майна буде настільки великою, що податок у 5% сплатити навряд чи стане можливим. А при оформленні спадщини необхідно запастись терпінням і здоров’ям, щоб виходити усі інстанції, а також або не працювати, або постійно на роботі брати відпустку за свій рахунок (якщо це можливо), чи взагалі брати відпустку, а краще – просто не працювати декілька місяців! Але ж тоді чим податок сплачувати? Виникає питання – навіщо стільки галасу у Верховній Раді щодо прийняття таких законів, які в подальшому не тільки не полегшують життя громадян, а навпаки псуть нерви їм і нотаріусам, бо ніхто не може збагнути, що відбувається. У пресі, по телебаченню говорять одне, а приходячи до нотаріальної контори – картина інша. Коли перестануть ошукувати громадян, приймаючи перед виборами закони, що стають просто профанацією? Кому вірити і, де ж правда нарешті?

І наостанок, можна посилатись на світовий досвід. У багатьох розвинених країнах справді податки на спадщину навіть набагато вищі, ніж в Україні. Однак, якщо порівняти рівень доходів українців і середньостатистичного європейця, напрошується лише приказка «Чого дурні — бо бідні...».

Світлана КИСІЛЬ