2

По кому останній подзвін? За Януковичем дзвінок...

Як стверджують досвідчені автомобілісти, під час крутих поворотів та розворотів на великій швидкості, суттєво підвищується небезпека для життя і здоров’я самого автогонщика.

Євроінтеграційний дим

Ще кілька тижнів тому, все свідоме українство було в захопленні від рішучого євроінтеграційного курсу президента та головних спікерів Партії регіонів, таких як Ганна Герман та Інна Богословська. Кажуть, на закритій нараді з регіоналами, Янукович сказав вийти із залу тим однопартійцям, хто проти європейської інтеграції.

Мітинг молодих регіоналів у центрі Донецька, які відстоювали переваги євроінтеграції перед комуністичними опонентами, а також арешт закоренілого українофоба та екзальтованого адепта «русского мира» Маркова дали підстави говорити багатьом навіть правим політикам про те, що Янукович мабуть єдиний, хто реально бореться проти російського шовінізму. Навіть такі «моральні авторитети» типу історика Грицака наголошували, що Янукович ще увійде в історію як визначний євроінтегратор України, а інші переконували співвітчизників, що варто сьогодні підтримувати політичний курс президента, заради блага країни.

Відносини з Росією демонстративно охололи, в інформаційний простір викинуто заяви про відмову від російського газу та про перехід до сланцевих технологій. Україна вперше за роки незалежності почала закупляти газ в Європи. Такі одіозні політичні літератори як Корчинський переконували народ, що Азаров єдиний, хто реально бореться з Росією на відміну від галасливих опозиційних теоретиків. Газети писали, що з Качанівської колонії вже вивезли речі Тимошенко, і вся Україна завмерла в очікуванні позитивних змін.  Янукович досяг свого піку громадської підтримки, а українці йому навіть були готові вибачити і тюремне минуле, і промосковські настрої, і харківські угоди і тупість, аби лише була підписана угода про асоціацію.

Кінець євромаскараду

Однак, весь цей євромаскарад як виявилося був всього-на-всього розмінною монетою в торгах з Росією, засобом шантажу Путіна та банальним способом набити собі ціну перед російськими господарями. Напружені відносини  між депутатами-регіоналами та місією Кокса-Кваснєвського прикували увагу українців до телевізора в інтригуючому очікуванні розв’язки.  А розв’язка виявилася цілком передбачуваною для кожного, хто хоч що не будь знав, хто такий Янукович.

Як це прийнято в кримінальному світі – звичайні цивільні громадяни вважаються лохами, яких слід розводити реальним пацанам. Саме такий «розвод по-українськи» і влаштував Янукович, іграшково маніпулюючи почуттям 46-мільйонної країни у своїх геополітичних торгах. Однак він передчасно подумав, що контролює ситуацію в країні, а українці стоять заляканими перед ним на колінах. Використовуючи сталінський принцип оголошування позитивних новин самостійно, а декларацію негативних віддавати підлеглим, Янукович доручив Азарову висловити непопулярну в народі постанову про призупинення євроінтеграції, а сам відійшов у тінь, спостерігаючи за реакцією суспільства.

Однак потужного протестного вибуху з залученням стотисячної демонстрації в столиці та багатотисячних євромайданів в областях президент явно не очікував, як не очікували його і опозиційні партії, які спочатку розгубилися та проявляли неорганізованість в умовах неочікуваної революції.

Своїми інтеграційними махінаціями та намаганням всістися на геополітичному шпагаті на два стільці Янукович може порвати собі політичний імідж та остаточно втратити довіру виборців. Незрозумілими зовнішньополітичними віражами президент збаламутив як виборців Донбасу, яким наказав рухатися по євроінтеграційному курсу, а потім оголосив про різкий поворот на схід, так і західних українців, яким вже навіть трішки почав подобатися,  проте пізніше втратив рештки будь-яких симпатій.

Невдалий розклад

Сьогодні Янукович потрапив у патову ситуацію. Підписувати асоціацію з ЄС для нього не має ніякого сенсу, адже корупціонерам та олігархам важко буде знайти спільну мову з європейськими підприємцями в умовах чесних правил гри. Російська та казахська модель соціальних та економічних відносин, базована на кришуванні, відкатах, корупції та мафіозних домовленостях, для них вигідніша й зрозуміліша за європейський монетаризм і неоконсерватизм. Окрім того, в країні, яка має тісні зв’язки з ЄС, диктатура та корупція просто не зможуть довго існувати в умовах демократичного оточення і виглядатимуть як шматок бруду в чистій кімнаті, який от-от дочекається прибиральника. Тож Янукович не самогубець, щоб вести країну в міждержавне об’єднання, яке загрожує йому втратою повноти влади.

Водночас Митний союз – це союз диктаторів, які правлять по 10-20 років своїми країнами, в яких повністю придушені громадянські права й свободи  населення, а економіка та ресурси віддані на відкуп «своїм». Там панує принцип «друзям все, а ворогам - закон», та необмежена монополія правлячої кліки на грабунок країни. Така модель Януковичу психологічно ближча, однак партнери по Митному Союзу, зокрема Кремль мріє грабувати та контролювати не лише свою державу, але й ресурси союзників. Тому кремлівських орлів треба було трішки присадити можливістю відходу України від цього міжнародного хуліганського угрупування, до солідних та перспективних західних партнерів. Однак ситуація вийшла з під контролю і під час чергового хитрого розкладу карт, карти раптом почали бунтувати.

Васал Кремля

Силовий сценарій, який Азаров на російському телебаченні пообіцяв влаштувати учасникам Євромайдану, також не є раціональним вирішенням, оскільки остаточно покладе хрест на міжнародних відносинах Януковича та зробить його невиїзним. Міжнародна ізоляція східноєвропейського диктатора, заморожування рахунків українських чиновників і мільярдерів в європейських банках, формування українських варіантів «списків Магнітського» позбавить владний режим фінансової допомоги закордону, яку так слізно випрошував Янукович в усіх міжнародних, європейських і навіть в американських приватних структур.

В умовах колапсу економіки та бюджетної сфери, Янукович зможе розраховувати лише на допомогу Росії, яка завжди виявляється дорожчою, ніж  видається спочатку. Богдан Хмельницький тому яскравий приклад. А криза економіки та зменшення соціальних виплат піднімуть справжні повстання насамперед у чутливих до державного фінансування промислових районах Донбасу та Придніпров’я, які стануть фактором остаточної дестабілізації влади та причиною її агонії. Щоб стримувати голодні та злиденні робітничі маси, Януковичу доведеться дедалі більше грошей позичати у Росії, на кремлівських умовах.

Побиття та арешти людей на Майдані зумовлять сприйняття Януковича на Заході як кривавого диктатора, що надовго закриє йому дорогу в Європу. Кремль, усвідомлюючи що Януковичу тепер закрита дорога в Європу, сильніше закрутить гайки щодо України. Кажуть, що після скандального побиття білоруською міліцією мирних протестувальників в 2010 році, зокрема покалічено десятки дівчат та пенсіонерів, Євросоюз остаточно припинив діалог з Лукашенком, а на другий день до Бацьки зателефонував Путін, і як стверджують інсайдерські джерела, сказав: «тепер ти від нас нікуди не дінешся!». То ж силовий сценарій є прямою дорогою до васальної залежності від Кремля, що мабуть не входить у стратегічні плани Януковича, якщо ми припустимо, що у нього є крихта розуму.

Точка неповернення: останній дзвінок для Януковича

То ж для Януковича зараз найоптимальнішим варіантом є обережний стратегічний відступ з обох зовнішньополітичних фронтів до умов статус-кво: замирення майдану та протестувальників, продовження проєвропейської риторики та відмова від орієнтації на Митний Союз. Однак тоді вже ні Європа, ні Росія не будуть йому довіряти як надійному партнеру та людині слова, як і не довірятиме пересічний український виборець, який вже точно не проголосує за нього в 2015 році. За цих умов, можливо вперше за останні роки  дискурс імпічменту наповнюється реальним сенсом.

Під час штурму «Беркутом» чернігівського Євромайдану чоловік, захищаючи наметовий табір, здійснив спробу самоспалення. Це означає, що в Україні навіть після постпомаранчевого розчарування залишилися люди, яких хоч і небагато, але які готові пожертвувати власним життям заради України.

Очевидно рейдерські атаки на бізнес, розгул знущань регіонівських мажорів над простими людьми, тотальна корупція підігріла суспільні настрої до вибухової температури. Зазвичай, для радикального усунення політичних перешкод таких людей не потрібно багато, вони домінують своєю якістю та безкомпромісністю.  Якщо вони готові спалити себе, то що вже вони тоді готові зробити з життям міліціонерів, олігархів та Януковичем, якщо вони стоять на їхньому шляху?

Можливо, сьогоднішні протестні акції на Майдані є останнім попереджувальним дзвінком для президента, після якого його теперішній політичний курс як і фатум, пройде точку неповернення.

Валерій МАЙДАНЮК,

політолог

vgolos