2

Європейський шлях замість євразійського глухого кута, - каже «Собор»

Заява Центральної Ради Української платформи «Собор»

Українському суспільству штучно нав‘язано дискусію навколо так званого Митного союзу. І це за умов, коли навіть представники влади розуміють, що Митний союз є згубною для країни затією.

Звертаємо увагу української громадськості, що Митний союз об'‘єднує відсталі напівфеодальні економічні й соціальні системи.

Митний союз – це мікроскопічний «гігант» на кволих сировинних ніжках. Мікроскопічний тому, що економіка всіх країн Митного союзу разом ледь доходить до десятої частини економіки ЄС. 100% ринку Митного союзу – це 10% ринку ЄС. В сусідній з Митним союзом Польщі зарплатня втричі вища, ніж у ньому. А про Західну Європу годі й говорити.

Митний союз відрізняється від ЄС так само, як села російського Нечернозем'‘я від пейзажів Данії.

Кволість «ніжок» режимів Митного союзу ілюструє той факт, що за даними російського Міністерства економічного розвитку, частка високотехнологічної продукції в російському експорті становить лише 4,5%. Навіть енергоносії Росія вже не здатна видобувати самостійно, запрошуючи на допомогу численні західні компанії.

А між тим, ціна на газ у США впала з 450 до 150 доларів, а в Європі – з 540 до 370.

Тепер економіки Митного союзу зіткнуться з проблемами функціонування за умов падіння цін на енергоносії, а не навпаки, як це було останні 14 років.

Чим заплатили за Митний союз Казахстан і Білорусь – уже відомо. Стрімким зростанням цін на внутрішньому ринку, засиллям неякісної російської продукції, стагнацією власних спроб знайти своє місце у світовому розподілі праці, значними втратами бюджетних надходжень. А ефекту – нуль. За цей рік експорт Казахстану до країн Митного союзу впав на 10%.

Яким новим технологіям Україна може навчитися в країн Митного союзу: як смоктати нафту і газ, будувати феодалізм і кріпацтво, чи як садити бульбу і пасти овець? Чи можливо слід вчитись розстрілювати нафтовиків, що протестують проти невиплати зарплат, як це було в Казахстані?

ЄС дає своїм членам рівність: кожна з 27 держав має свого власного члена Європейської комісії. У ЄС рівноправні усі 23 його мови. Найбільша держава Європи і основний донор ЄС Німеччина має лише 12% у Європарламенті.

Натомість, у Митному союзі все просто: 57% голосів має Росія, мова одна, центр ухвалювання рішень - один. Москва по суті одноосібно контролює зовнішню торгівлю своїх «молодших партнерів», їхню можливість заробляти на себе, паралізуючи їхні спроби стати на власні ноги.

Агітатори за Митний союз весь час теревенять про «казкові» знижки на газ в обмін на вступ до нього. Але забувають повідомити, що ці знижки триватимуть усього лише пару років. І за ці пару років животіння треба буде заплатити (назавжди!) здатністю країни самостійно заробляти на себе.

Насправді ми обираємо не між Митним союзом і ЄС, а між дорогою раба і вільної людини.

Весь наш український і світовий досвід доводить: чим далі від цього Митного союзу живуть люди, тим вони живуть краще. І українські, і російські чиновники це прекрасно ілюструють власним прикладом, зробивши свій персональний європейський вибір:– купують нерухомість у Ніці та Монако, залишаючи народові євразійський глухий кут.

До речі, російська економіка вже зробила цілком прагматичний європейський вибір. 50% зовнішньої торгівлі Росії припадає на ЄС, і лише 7% - на країни Митного союзу. Така ж пропорція була і до утворення Митного союзу 2011 року, такою вона лишається й нині.

Вступ до Митного союзу – це не альтернатива і не вибір. Вступити до Митного союзу – це все одно, що продати власну хату заради кількох «доз» героїну.

Хіба це альтернатива –- вижебрувати чергову подачку ціною продажу своєї країни?

Ми впевнені: шлях на колінах до загибелі власної держави -– не для українців. Пропозицію іти по цьому шляху слід розглядати як ворожий акт і зраду України.

Тому безглузді балачки про користь Митного союзу слід максимально обмежити. Так само як здорове суспільство прагне обмежити пропаганду суїциду.

Тому ми категорично проти входження України до Митного союзу, наш шлях – повернення до європейського дому.