1

Вікторія Сюмар: суспільство відстоюватиме лише ту журналістику, яка працюватиме в його інтересах

На сьогодні, як заявила В. Сюмар, "нормального медійного ринку в Україні немає". Однією з причин вона назвала відсутність допуску на ринок іноземних інвесторів, які б розглядали медіа як бізнес, в той час як українські інвестори розглядають медіа-ресурси як інструменти для досягнення певних домовленостей з владою.

Інша важлива проблема, за словами В. Сюмар, - відсутність суспільного мовлення в Україні. Окрім того, в журналістиці не стало особистостей, зауважила експерт. На її думку, це пов’язано з відсутністю ринку, а також з тим, що "всі журналісти, які посміли публічно заявити про цензуру, сьогодні вже не працюють на телебаченні". Бракує також і солідарності журналістів, відзначила В. Сюмар. Вирішити ці проблеми, за словами експерта, можна через формування традицій якісної журналістики - відстоювання позицій спільними діями. Як переконана експерт, суспільство буде відстоювати лише ту журналістику, яка працюватиме в його інтересах.

На сьогодні українська журналістика, особливо політична, переживає доволі сумний період. Таке переконання висловив Сергій Рахманін, заступник головного редактора газети "Дзеркало тижня". На думку журналіста, головна загроза полягає в тому, що журналістське середовище певною мірою є дезорієнтованим та не таким інтелектуальним, як того б хотілося. Причиною цього, за словами С. Рахманіна, є певні суб’єктивні обставини - декваліфікація журналістики та журналістів зокрема. Збільшення кількості вищих навчальних закладів, які готують журналістів, як відзначив заступник головного редактора газети "Дзеркало тижня", не вирішує цієї проблеми, оскільки те, що вони викладають, не готує журналістів до тих викликів, з якими їм сьогодні доводиться зустрічатися.

Сьогодні журналісти не відчувають вагу свого слова та ту соціальну місію, яку вони повинні нести. Адже журналісти, на його думку, повинні також бути провідником певних ідей, впливати на настрої у суспільстві. Як зауважив журналіст, коли з’явилася свобода слова, то з’ясувалося, що "свободи багато, а слів мало". Водночас, як відзначив С. Рахманін, якщо порівняти свободу слова в Україні з іншими європейськими країнами, то стає зрозумілим, що українська журналістика ще досить далека від мети.

Заступник головного редактора газети "Дзеркало тижня" також звернув увагу на роль важкого економічного становища. За словами журналіста, зміни до Податкового кодексу, призвели до того, що видавати газету в Україні стало досить складно. Як наслідок, подолати "джинсу" в Україні стало ще важче. Усі ці проблеми, за словами С. Рахманіна, можуть призвести до того що ми втратимо журналістику як неординарне, яскраве явище. Змінити ситуацію, на переконання журналіста, може більш активна участь журналістів у громадському житті, участь у діяльності громадських організацій тощо.

Президент Академії української преси Валерій Іванов відзначив, що вад в освіті багато, проте "ламає молодих журналістів саме індустрія". Так, за словами експерта, українські телеканали нехтують питаннями свободи слова, прав та свобод людини. Так, як відзначив В. Іванов, цим питанням було присвячено менше 2% матеріалів. Значно зменшилася також і доля політичних новин - телеканали спрямовують глядачів у бік розважальних програм. Окрім того, як зауважив Президент Академії української преси, лідером висвітлення серед політичних інститутів є силові структури. Разом з тим, підкреслив експерт, 76% матеріалів було присвячено покриттю діяльності влади, в той час як опозиції - лише 16%. Не менш показовим є, за словами В. Іванова, і те що дії опозиції здебільшого висвітлювалися у негативному контексті в той час як владі критика практично не адресується.

Томас Урбан, репортер газети "Suddeutsche Zeitung", наголосив на тому, що 3 основних категорії - нейтральність, солідарність та незалежність журналістів в жодній країні не працюють як ідеальна модель, зокрема також і у Німеччині. Як відзначив Т. Урбан, абсолютно нейтрального журналіста немає ніде, оскільки кожен з нас має свої політичні переконання, світогляд тощо. Щодо солідарності то, за словами німецького репортера, у Німеччині існують відповідні інституційні умови, які сприяють солідарності журналістів. Що стосується незалежності редакції, то роботодавці - німецькі прес-видавництва працюють за прикладом інших концернів та не втручаються в роботу журналістів. Над цим, як зауважив Т. Урбан, потрібно також працювати і Україні. Окрім того, кожному журналісту варто пам’ятати, що потрібно завжди зберігати дистанцію щодо політиків як осіб.

Джерело: Громадський Простір