3

Почати жити заново: п’ять історій переселенців

Мета - допомогти внутрішньо переміщеним особам знайти роботу на новому місці проживання. За підтримки ПРООН в Миргородському Центрі соціальних служб з’явилася можливість для працевлаштування перших п’яти осіб з числа переселенців – вони стали соціальними працівниками.

Кожен з них розповів нам свою невеличку історію про життя «до» та «після» переїзду.

Донцова Валентина Володимирівна, 48 років (м. Луганськ):

«В Луганську я працювала керівником відділу розрахунків та технологічних розробок, а до цього – головним спеціалістом Управління праці та соціального захисту населення Луганської міської ради.

Мої знайомі запропонували житло в Миргороді. Спочатку думала, що приїхала на кілька місяців, а зараз вже майже рік як ми тут. Місто дуже подобається, перш за все тому, що тут добрі та чуйні люди. Також мене підкорила краса цього міста – маленьке та по-домашньому затишне.

Зараз я працюю спеціалістом центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Миргородської міської ради. Займаюсь інспектуванням сімей, які знаходяться у скрутній ситуації, проводжу консультаційну роботу з переселенцями, надаю психологічну допомогу. Робота дуже подобається! Я маю можливість застосувати всі свої знання та досвід, і бути корисною для суспільства та людей, які опинились у скрутній ситуації. Адже коли допомагаєш людям, розумієш в чому сенс життя».

Стрілець Анна Анатоліївна, 30 років (м.Родинське, Донецька область):

«З 2002 року я проживала в Донецьку, де працювала педагогом по ритміці в дитячій академії «Гармонія».

Ми з сім’єю вже не один рік відпочивали в Миргороді. Для мене найважливішим було те, що це місто – екологічно чистий куточок України. До того ж жителі міста дуже гостинні.

Зараз я займаюсь соціальною роботою, яка пов’язана з контролем за цільовим використанням допомоги для новонароджених; відвідуванням сімей, які проживають у важких умовах; організацією допомоги людям цієї категорії; наданням консультативної та психологічної допомоги переселенцям. Мені подобається моя робота, тут я маю можливість застосовувати свої знання та здібності, розвиватись як фахівець (психолог) та особистість».

Овчаренко Анна Михайлівна, 50 років (м.Маріуполь, Донецька область):

«Я все життя провела в Маріуполі: вчилась, жила, працювала. Маю дві вищих освіти: технічну та економічну. Останні шість років працювала бухгалтером-економістом в централізованій бухгалтерії управління освітою Маріупольської міської ради (на обслуговуванні якої було 167 закладів освіти).

В Миргород вирішила переїхати після подій, які відбувались в Маріуполі, починаючи з травня 2014 року. У Миргороді живе син із сім’єю, я приїхала до них ще в липні минулого року. Миргород дуже подобається. Тут живуть душевні та чуйні люди. Після промислового та загазованого Маріуполя тут хочеться дихати на повні груди.

Зараз я працюю спеціалістом по соціальній роботі. Здійснюю соціальний та психологічний супровід сімей, які знаходяться у важких життєвих умовах, багатодітних сімей, сімей переселенців. Займаюсь контролем за цільовим використанням бюджетних коштів. Рада, що на цій роботі можу застосувати свій життєвий досвід».

Савельєва Елліна Олександрівна, 22 роки (м.Докучаєвськ, Донецька область):

«В Докучаєвську я працювала в міському управлінні юстиції на посаді провідного спеціаліста.

До Миргороду вирішила переїхати тому, що це гарне та екологічно чисте місто. До того ж недалеко від Миргороду в с.Ковалівка проживають родичі, а самому Миргороді є знайомі. Мені тут дуже подобається!

Зараз я займаюсь роботою, яка пов’язана зі здійсненням контролю за цільовим використанням коштів при народженні дитини. Також я працюю з неповнолітніми та молоддю, яка повернулась із міст позбавлення волі та умовно засудженими. Ще один напрям – проведення інформаційної, соціальної та психологічної роботи із сім’ями переселенців; пропагування здорового способу життя, норм поведінки в суспільстві, формування терпимості. Беру активну участь у заходах, які організовуються Центром.

Моя робота мені подобається тому, що це безцінний досвід та можливість удосконалити себе як фахівця.

Луньова Наталія Миколаївна, 32 роки (м.Авдіївка, Донецька область):

«До переїзду я працювала в ТОВ «Пілотсервіс» на посаді адміністратора автосервіса.

Чому вирішила переїхати саме до Миргорода? Тому що тут живуть родичі. А ще тут дуже гарно!

Зараз я займаюсь роботою, яка пов’язана з проведенням лекцій в Центрі зайнятості та Жіночій консультації, підготовкою дитячих заходів. Також працюю із сім’ями, які знаходяться в складних кризових ситуаціях.

Мені подобається моя робота тим, що вона пов’язана із безпосереднім спілкуванням з людьми, під час спілкування можна обмінюватись досвідом. За фахом я педагог, тож для мене це ще й можливість реалізуати себе професійно».

ПРООН: вимушені переселенці - соціальні працівники Центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді

Проект «Швидке реагування на соціальні та економічні проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні» реалізується ПРООН за фінансової підтримки Уряду Японії і в партнерстві з Урядом України, регіональною та місцевою владою. Основна мета проекту полягає у наданні допомоги внутрішньо переміщеним особам, які постраждали внаслідок конфлікту на Донбасі.

Проект реалізується в рамках зобов'язань Прем'єр-Міністра Японії Сіндзо Абе щодо надання допомоги Східній Україні, про що було оголошено на засіданні Генеральної Асамблеї ООН у вересні 2014 року.

Леся ПАРНО