6

Шрі-Ланка – острів, на якому можна згоріти зсередини

Усі організаційні питання ми доручили агентам туристичної компанії. Варіантів відпочинку на острові було кілька – або десять днів відлежуватись на березі океану, або ж половину з того часу мандрувати островом. Ми з подругою вибрали друге.

Летіли  прямим рейсом з Києва до Коломбо з кроткою дозаправкою в Абу-Дабі. Десять годин в літаку минули не помітно. В аеропорту за порадою місцевого гіда ми обміняли кишенькові гроші на місцеву валюту – ланкійські рупії. Одна рупія дорівнює приблизно ста центам.

Перша зупинка – Коломбо. Комерційна столиця Шрі-Ланки. Дивне поєднання старого міста і сучасного ділового центру. Архітектура часів англійської колонізації, нові готелі на березі океану та старовині храми. В основному буддистські, оскільки 70% населення сповідують саме цю релігію.

Через близькість  головного міжнародного порту країни в Коломбо купатися в океані нам не радили, втім місцеві дітлахи цією порадою нехтували.

Оскільки літак наш трохи затримався, часу на шопінг на центральному базарі Петтах та  у місцевих крамницях у нас не залишилося. Зате встигли оглянути місто, зокрема найбільший буддистський храм в Коломбо. Після того, як добряче зголодніли, в готелі нас чекала смачна вечеря під новорічною ялинкою.

До речі, у Коломбо можна зустріти величезну кількість озброєних людей, які охороняють урядові будівлі, університети та електростанцію. Такі собі побічні ефекти громадянської війни, яка закінчилася на Шрі-Ланці півтора роки тому.

Окремо варто сказати про дороги – дивовжно рівні. Рух на острові лівосторонній, тому спершу виникало бажання насваритися на тих водіїв, які, за нашим розумінням, їхали по зустрічній смузі.

Наступного дня ми приїхали в Піннавалу – розплідник для слонів. Таку кількість цих чудових тварин, за поведінкою, до речі, схожих на людей, я бачила вперше. Цей розплідник заснували 36 років тому як притулок для поранених та осиротілих слонів. Нині тут близько сімдесяти тварин, привезених з різних частин острова.

Наступне місце призначення – скеля Сігірія. Дорогою до неї споглядаємо рисові поля, дикі джунглі та величезне водосховище.

І нарешті овіяна легендами Сігірія. Історична місцина зі скелею-палацом на вершині. І старовинним руїнам, і дендропарку, що навколо, - більше тисячі п’ятсот років. Для тих, хто любить історію, тут фрески із зображенням тогочасних служниць, історії про кровожерливих царів і рештки головного старовинного трону, на якому тепер можна лише постояти. На ньому бачиш острів з висоти пташиного польоту.

Навколо дикі джунглі, там я в буквальному сенсі сіла на шию слону, за порівняно невеликі гроші.

Завершився другий день подорожі в затишному готелі посеред джунглів. Там ми ближче познайомились з місцевою живністю: бурундуки і мангусти тут майже ручні.

Ранок третього дня вже традиційно почався дуже рано. Трохи відчувалася втома, тому дорогою до наступної зупинки ми дрімали. Коли прокинулись – побачили Храм Дамбулла, збудований у стометровій скелі ще в першому столітті до нашої ери. Його ще називають Золотим Печерним храмом. У п’яти печерах зберігається  найбільша колекція фресок та статуй  Будди – їх там понад двісті. Від середнього в зріст людини, до величезного на кільканадцять метрів.

Місто Канді нас зустріло заторами на вузьких дорогах. Попри це, ми досить швидко дісталися головного святилища на острові – Храма Священного Зуба Будди. З четвертого століття до нашої ери, коли найдревнішу буддистську  реліквію – зуб Будди – таємно  привезли до Шрі-Ланки в волоссі принцеси  Оріссан, храм є найбільшим місцем паломництва буддистів з усього світу. Його добре охороняють: усіх, хто хоче зайти, просять показати вміст сумок і традиційно залишити взуття (потім на виході за 50 рупій, приблизно півдолара, їх вам повернуть). А ще тут же можна купити різнокольорові лотоси – національну квітку ланкійці,  її в обов’язковому порядку місцеві несуть в храми у великій кількості.

Далі за маршрутом у нас був Королівський Ботанічний сад в Параденії – рай для натуралістів. Масштабність і продуманість всього до дрібниць вражає. Тут на площі у майже 70 гектарів зібрано більше чотирьох тисяч видів рослин - дерев, квітів, кущів. Тут я і дізналася, що орхідеї пахнуть (цих квітів тут понад чотириста видів). Є «п’яні» ялини, гігантські дивовижні дерева і літаючі лисиці.

Щодня о другій годині в місцевих школах закінчувалися заняття, і я починала фотополювання на школярів. Усі в однакових білих сорочках, штанях, спідницях і навіть взуття і зачіски – однакові. Єдине, що відрізняє учнів різних шкіл, – краватки. А ще там переважно  дівчатка вчаться окремо від хлопців.

Якщо у когось виникне запитання, на що тут можна витратити гроші, відповідь очевидна, принаймні для жіночої половини. Як каже моя подруга, «6 метрів шовкової тканини, обгорнутих навколо тіла з допомогою нехитрої технології, перетворюють звичайну жительку Солом’янського району Києва в східну красуню.» Отже, сарі… В залежності від можливостей це вбрання можна купити за ціною від тридцяти і до нескінченності умовних одиниць.

Дорогою до наступного готелю ми встигли подивитися невеличку фабрику з виробництва прикрас (Шрі-Ланка славиться дорогоцінним та напівдорогоцінним камінням). Далі ми пообідали поруч з одним з найкрасивіших водоспадів острова.

Місцева їжа не для слабких – усе дуже перчене. Тому тим, хто не хоче горіти зсередини, краще замовляти щось з європейської кухні. Єдине, чим ми там страшенно захопилися, був імбир. Він дрібніший за український аналог і значно гостріший. Чай з цим дивом природи за лічені години вилікував хворе горло моєї супутниці, а газована вода на основі імбиру GidgerBeer остаточно закохала нас у цю рослину.

Далі були плантації. Чайні. Гірська місцина Цейлону дивувала своєю різкою зміною клімату: то яскраве сонце, то туман, як молоко. Але вражень від цього було лише більше. Особливо, коли ми їхали вузькими, хоч і рівними дорогами, над прірвою. Складалося таке враження, що це не схили з посадками чаєм, а акуратно вистелені темно- та світло-зелені  ковдри. Цю місцину ще називають «Маленька Англія». Як вирощують і переробляють ці листочки у те , що ми потім називаємо чаєм, нам розказали і показали на фабриці.

Тутешній  люд дуже бідний, тому на туристах намагаються заробити усі. Особливо настирливі діти. Чистою англійською (це одна з двох державних мов) тут швидко пояснять, що таке «мані».

Наступним пунктом призначення стало місто, в якому дуже люблять відпочивати англійці та місцевий президент, тут є його дача (майже без огорожі). Місто Нувара-Елія. Тут був час насолодитися процедурами спа-салону. Це треба спробувати.

Вже о п’ятій ранку ми з гідом Кальдера вирушили на край світу. Так місцеві  називають Плато Хорто. Національний парк площею більше трьох тисяч гектарів на висоті дві тисячі метрів над рівнем океану. До місця, яке називають краєм світу, треба іти заповідником близько п’яти кілометрів. Схил різо вертикально обривається спочатку на висоті триста метрів, а потім ще тисячу триста. Вид, що відкривається звідси, один із найпрекрасніших на Шрі-Ланці.

Місцеві тварини людей не бояться. У цьому я переконалась, коли годувала оленя залишками свого сніданку.

Вечеря у готелі була святкова, тут для православних організували різдвяний стіл. Ранком наступного дня виїхали до океану. Дорогою скуштували свіжих креветок з імбировим напоєм. Вздовж океану - нагадування про  цунамі 2004-го року. Частково відбудовані готелі,  залишки будинків, знесених хвилями, могилки одразу на березі. Також по дорозі побачили ферми, де маленьким черепахам допомагають з’явитися на світ.

Кінцева зупинка – готель поруч з портом Галле. Наступних п’ять днів ми відсипалися, смачно їли, плавали в океані, спробували на собі різні спа-процедури. А ще відбивалися від місцевих продавців різного краму і хлопців, які чомусь, попри відмову, знову і знову пропонували поїхати на екскурсію тук-туком (найбільш поширений транспорт на острові).

Порадувало те, що за усі десять днів жоден комар, якими лякають путівників, нам не зустрівся. І незважаючи на сильну вологість, дихалося на Шрі-Ланці на диво легко. А якщо на узбережжі не загравати з сонцем і триматися в тіні, можна за тиждень отримати стійку красиву засмагу без шкоди для здоров’я.