4

Косів: болісна депіляція

Невибагливі і витривалі, "гуцулики" здатні долати гірські кручі і літом, і взимку. Незвично густа шерсть захищає їх від будь-якого морозу.

У Прикарпатському райцентрі Косів, який здавна вважається одним з основних центрів конярства, знову стали розвивати кінний туризм і відроджувати «гуцульську» породу коней, так званих «гуцуликів».

Деякі туристи трохи лякаються, коли їх замість обіцяних коней везуть до якихось незрозумілих гуцуликів. А ось цього не треба! Адже коники-гуцулики – це карпатські конячки, трохи менші за звичайних та спокійніші за характером. Вони невимогливі в їжі, можуть харчуватися сіном, мохом і травою.

Перед тим, як відправлятися у далекий шлях верхи, інструктори рекомендують за три-чотири заняття освоїти ази верхової їзди. Перше заняття не варто затягувати більше, ніж на 20 хвилин. Справжній інструктор ніколи не буде під час всієї прогулянки тримати коня за поводи, він надасть вам можливість «покермувати» самостійно.

Процес навчання проходить швидко, інструктор «знайомить» з конем, розповідає теорію, основні правила поведінки. Наприклад, до коня не можна підходити ззаду, якщо не хочете, щоб він вдарив вас копитом. Сідають на коня з лівого боку - це вже традиція. Вершник у сідлі повинен синхронізувати рухи поводів і «шенкелів» (так тут називають внутрішню сторону ноги вершника від коліна і нижче). Саме «шенкелі», а не руки, є основним засобом управління. Коліна потрібно притиснути до сідла, п’ятки у стременах – опустити вниз, інакше при падінні з коня ноги застрягнуть у стременах і ви потягнетеся за конем і далі, але вже по землі.

Щодо форми одягу – вона не повинна обмежувати рухи. Бажано одягнути довгі спортивні штани. І ніколи не сідайте на коня в шортах, інакше «надійна», але болісна депіляція вам забезпечена.

Коні не люблять шуму, запаху алкоголю і диму цигарок. Хороший привід перейти на здоровий спосіб життя!