2

Розовый закат, голубой рассвет... і усе це під кримським соусом

Що й казати про мої відчуття, коли я опинилася на найвідомішому гей-курорті України — в Сімеїзі. От лишень про статус цього кримського смт я дізналася вже на місці.

Спочатку я, гуляючи містом, кілька разів зустрічала пасивних геїв. Тобто тих, по кому «видно». А потім виявилося, що за 30 м від готелю знаходиться гей-клуб «Йожики».

«Так от через чий вереск я не можу відкривати вікна у своєму номері!» — одразу подумала я, і все стало на свої місця. Скрики, до речі, я маю на увазі ті, які вириваються у танцювальному запалі, а не ті, про які ви одразу всі подумали.

Ідея відвідати «Йожики» кілька днів витала у повітрі. Ініціаторами, як не дивно, стали хлопці. А нас, дівчат, взяли у якості охорони:) От і пішли ми у гей-клуб подивитися на його відвідувачів. Нам не дуже пощастило, зайняті були тільки три столики. За двома — гей-парочки і за одним — велика яскрава компанія: «класичні» манірні геї та дивні дівчата у ду-у-уже відвертому одязі. Та витріщалися більше вони на нас, ніж навпаки. Ми ж бо на їхньому тлі виглядали навіть дуже нестандартно. Тож про ціль нашого візиту ми швидко забули й веселилися, уже не звертаючи ні на кого уваги.

Наступного дня, уже володіючи інформацією, я почала помічати «нетрадиційних» відпочивальників практично на кожному кроці. Вони обіймалися на лавочках, гуляли за ручки алеєю (може, за збігом обставин, а може й невипадково заставленою фігурами оголених атлантів), цілими компаніями пісяли у парку просто понад стежками й «шурхотіли» в кущах. Що саме там робили, навіть не хочу думати.

Одне слово, Сімеїз викликав у мене купу бурхливих емоцій. Тож після повернення додому я вирішила трохи більше дізнатися про історію найбільшого гей-курорту України.

Ще на початку ХХ ст. це містечко поряд з Ялтою називали «Містом щастя», а насолодитися неймовірною природою та шикарною архітектурою сюди приїздили Лев Толстой та Сергій Рахманінов. Обидва — натурали. Але у 1950-ті рр. Сімеїз уподобали всілякі «просунуті» представники пролетарської нації. Спочатку під скелею Лебедине крило з’явився нудистський пляж. Пізніше любителів відпочинку голяка змінили хіпі. А коли ті перестали бути «забороненими», на їхнє місце прийшли геї. Тож можна сміливо сказати, що вже більше 50 років Сімеїз є оазою різних «противників системи». Тільки у кожного покоління вони свої.

Подейкують, що наприкінці 1990-х рр. в Сімеїзі навіть влаштували гучне святкування 20-ліття нетрадиційного курорту. От що про це писали: «...Их устроителями стали ветераны первого „голубого десанта“, а гостями — геи из Санкт-Петербурга, Москвы, Минска, Риги, Мюнхена и Варшавы. Праздничный фуршет продолжился презентацией изданной в Питере антологии литературных шедевров „Любовь без границ“ и конкурсами. После провозглашения „Мистера Симеиз“ участники тусовки почему-то посетили концерт Софии Ротару в Ялте».

Як ставляться до цього місцеві? На жаль, не запитала. Але з огляду на півстолітню навалу різного роду незвичних туристів — мабуть, звикли.

А взагалі геям нині всюди дорога. Сімеїз такий не один у світі. Деякі турфірми навіть пропонують спеціальні подорожі на гей-курорти. Наприклад, відвідини американської гей-столиці Сан-Франциско коштуватимуть в середньому 600 євро. Побувати на елітному європейському гей-курорті — острові Міконос у Греції можна всього за 400 євро. Поїздка на листопадовий гей-фестиваль у Таїланді вартує 800 євро. Іспанський Сіджес — оаза геїв-клаберів запрошує у гості за 500 євро. А щоби познайомитися з «противними» мешканцями Острова свободи, доведеться викласти аж півтори тисячі. Влада деяких найпопулярніших курортних міст світу офіційно оголошує про розбудову гей-курортів. Але далі всіх пішли «просунуті» американці. Вони обіцяють до 2014 р. побудувати ціле місто для геїв. За попередніми підрахунками (що за слова лізуть у голову!), цей проект коштуватиме мільярд доларів США.

Після прочитання усієї цієї інформації мені на думку спадають лише біблійні Содом і Гоморра. Може, недарма древні залишили нам цю притчу? Схоже, ми наступаємо на ті ж граблі, що й наші предки. Хоча з усіх сил кричимо, що ми розумніші за них.

Надія РОГОЗІНА