7

Абсолютна зброя - до наших рук! Озброюємося?

Це суди, котрі діють так, як мають діяти - виносити вироки згідно із законодавством, а не телефонним правом. Суди, в яких буде дійсно діяти принцип змагальності сторін. Суди, в яких суддя не зачитує рішення, котре списане з прокурорських чернеток.

Але є ще одна, абсолютна, зброя. Її дуже часто вважають чимось таким поганим, таким собі ударом в пах. Але...

Провокація. Слово досить слизьке, навіть брудне, принаймні, у нашому суспільстві. Його дуже люблять використовувати міліціонери, прокурори, політики. Цим словом пояснюють факти, котрі показують недолугість влади чи банальні крадіжки, котрі здійснюють ті, хто знаходиться на вищих позиціях у країні. Цим словом пояснюють все. А “не треба влаштовувати провокації!” вже стало мантрою, котру читають і депутати, і міністри при першій нагоді.

Втім, провокації влаштовувати треба. Без них не буде очищення влади. При чому, влаштовувати їх має не якась з діючих владних структур, а певна нова організація, котра буде мати карт-бланш. Від кого - це вже питання. За діючої системи керування державою це мав би бути дозвіл на дії проти всіх злочинців-хабарників з боку президента країни. Але не за діючої владної, перепрошую, еліти.

Провокувати треба всіх.

Першими мають стати судді. Розпочинаючи зі служителів Феміди у районних судах, і вище, вище, аж до самої... Ну, ви розумієте. Коли факт хабару задокументований - на відео, наприклад, зі свідками, то не треба проводити розслідування рік чи два. Хабарник одразу йде на нари. Одразу. Із конфіскацією. І без варіантів. Пом”ягшення вироку можливо лише за того варіанту, коли злочинець допоможе викрити інших хабарників.

Так само мають проводитись провокації проти ДАЇшників та інших міліціянтів. Міліціонер повинен знати абсолютно точно - кожен, з кого він вимагає хабар, може стати останнім, з ким він спілкується з погонами на плечах.  Кожен може виявитись підсадною качкою, котра приведе його до цугундеру. Кожен може виявитись не жертвою, а мисливцем. І таких мисливців повинно бути багато. Доведено досвідом інших країн.

Схема ніби проста. Вона працює за межами України - там, де є зацікавленість у викритті злочинів. У нас цьому заважає тотальність корупції. Рука руку миє, еге ж. І зрозуміло, що силами лише спецслужб не вийде викрити всіх злочинців. До цього мають прикласти руку прості громадяни. Але... Проти цього ті ж самі спецслужби, котрі забороняють засоби таємної фіксації інформації, наприклад - окуляри чи авторучки  з відеокамерами, диктофонами тощо. Чого бояться правоохоронні органи, чому вони проти вільного обігу таких засобів - не зрозуміло.

Отже, провокатор - це не завжди злодій, це такий собі санітар суспільства. Провокація - не злочин, якщо вона спрямована на викриття хабарників чи непрофесійних посадовців. І, впевнений, громаді треба переглянути своє відношення до такої справи, як провокація, бо вона, дійсно, універсальна, навіть абсолютна зброя проти злочинців у владі.

Олександр КРАВЧЕНКО