3

МГО "Українська Європейська Перспектива" запрошує приєднатися до вшанування пам’яті жертв Голодомору та тоталітарного режиму

Міжнародна громадська організація "Українська Європейська Перспектива" запрошує приєднатися до вшанування пам’яті жертв Голодомору та тоталітарного режиму. Акція "Запали свічку пам’яті" відбудеться 26 листопада 2011 року о 16:00 біля пам’ятника "Жертв комунізму", що на Уєзді, Прага 5.

Цього року Україна вшановує 78 роковини Голодомору.

В рамках загальнонаціональної акції "Запали свічку пам’яті" мільйони українців запалять свічки у своїх вікнах. 26 листопада в Києві біля Національного меморіалу пам’яті жертв Голодоморів, усіх обласних центрах та 32 країнах світу відбудуться пам’ятні заходи.

Громадськість організовується для ініціювання пам’ятних заходів, бо нинішня влада в Україні заперечує, що масове вбивство українців голодом у тридцятих роках було геноцидом. Суспільство переконане: остаточне і безповоротне засудження злочинів тоталітарного режиму в Україні, і найбільшого з них – геноциду 1932-1933 років, – запорука нашого незалежного демократичного майбутнього.

Щорічне вшанування пам’яті було започатковано 1 квітня 2008 р. в Австралії і протягом року успішно пройшло у 33 країнах світу: США, Канаді, Колумбії, Еквадорі, Перу, Бразилії, Парагваї, Аргентині, Чилі, Великобританії, Швеції, Естонії, Латвії, Литві, Білорусі, Польщі, Німеччині, Бельгії, Франції, Іспанії, Португалії, Італії, Посольстві при святому Престолі, Сербії, Хорватії, Угорщині, Греції, Румунії, Молдові, Казахстані, Росії, Вірменії. Символічна свічка передавалася як естафета з країни в країну, де закордонні дипломатичні установи України разом із місцевими українськими громадами проводили заходи, основним змістовним елементом яких було відзначення пам’яті жертв Голодомору – поминальні богослужіння, скорботна хода, вечори-реквієми тощо.

Протягом 1932 і 1933 років від 5 до 10 мільйонів українців померли від голоду. Цю жорстокість 28 травня 1934 року 73-й Конґрес [США] засудив як нелюдську. Радянський діяч Косіор заявляв у газеті "Известия" від 2 грудня 1933 року: "Український націоналізм – це для нас головна небезпека". І щоб викорінити цей націоналізм і встановити жахливу одноманітність радянської держави, в жертву було принесене українське селянство. Метод, застосований у цій частині плану, не обмежувався якоюсь окремою групою. Постраждали всі – чоловіки, жінки, діти. Врожай того року був достатній, аби нагодувати людей і худобу в Україні, хоча дещо менший, ніж попереднього року. Правдоподібно, головна причина – боротьба довкола колективізації. Однак голод був потрібний радянській владі, отже, вона створила його "на замовлення", накладаючи надзвичайно високу зернову квоту як державний податок. Ба більше, на тисячах гектарів пшеницю так і не було зібрано – врожай залишили гнити на полях. Решту збіжжя звезли до державних зерносховищ для зберігання до часу, поки влада не вирішить, як розподілити зерно. Велику частину цього врожаю, такого життєво важливого для українців, експортували за кордон, щоб отримати кредити.

Зіткнувшись із голодом на селі, тисячі людей покинули домівки і подалися до міст жебрати. Коли їх виловлювали і висилали назад у села, вони залишали своїх дітей у містах, сподіваючись, що хоч ті зможуть вижити. Так тільки в Харкові було залишено 18 тисяч дітей. У селах із тисячним населенням виживала сотня; в інших – половина людей зникала, кожного дня гинуло 20-30 осіб. Людоїдство стало звичним явищем…

На даний момент дослідниками встановлено 14 тисяч назв, із 53 тисяч населених пунктів, які постраждали в лихоліття Голодомору. Але кожен з нас має зрозуміти, що це лише початок роботи. З кожним днем дослідники віднаходять нові документи, відкриваються нові факти з історії Голодомору. Тому зазначений перелік не є повним, а відтак робота у цьому напрямку триватиме і надалі.

Вшановуючи пам’ять жертв Голодомору-геноциду, Верховною Радою України 28 листопада 2006 року було прийнято ЗАКОН УКРАЇНИ № 376-V "ПРО ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ", у першій статті якого Голодомор визнається геноцидом Українського народу.

Солідарність та підтримку міжнародної спільноти у засудженні Голодомору 1932-1933 років в Україні, відображено в актах парламентів Австралії, Аргентинської Республіки, Республіки Грузія, Естонської Республіки, Італійської Республіки, Канади, Литовської Республіки, Республіки Польща, Сполучених Штатів Америки, Угорської Республіки, а також у розповсюдженій як офіційний документ 58-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН Спільній заяві з нагоди 70-х роковин Голодомору – Великого голоду 1932-1933 років в Україні, яку підписали Аргентинська Республіка, Азербайджанська Республіка, Народна Республіка Бангладеш, Республіка Білорусь, Республіка Бенін, Республіка Боснія і Герцеговина, Республіка Гватемала, Республіка Грузія, Арабська Республіка Єгипет, Ісламська Республіка Іран, Республіка Казахстан, Канада, Держава Катар, Киргизька Республіка, Держава Кувейт, Республіка Македонія, Монголія, Республіка Науру, Королівство Непал, Об’єднані Арабські Емірати, Ісламська Республіка Пакистан, Республіка Перу, Південно-Африканська Республіка, Республіка Корея, Республіка Молдова, Російська Федерація, Королівство Саудівська Аравія, Сирійська Арабська Республіка, Сполучені Штати Америки, Республіка Судан, Республіка Таджикистан, Туркменістан, Демократична Республіка Тимор-Лешті, Республіка Узбекистан, Україна та Ямайка, а також підтримали Австралія, Держава Ізраїль, Республіка Сербія і Чорногорія та 25 держав – членів Європейського Союзу.