6

Країна контрастів

Сіде

Містечко Сіде (у перекладі зі старо-анатолійської мови це означає «гранат») – це маленький півострів, який за часів античності був великим торговим і портовим центром.

Однак репутацію місцевості в ті часи псувала тяжка слава центру работоргівлі та численні історії про місцевих піратів. Будьте пильні, іноді складається враження, що в ставленні до жінок у місцевого населення прослизають ностальгічні нотки по найбільшому невільничому ринку, який був колись у цих краях.

Сіде як перехідний червоний прапор було по черзі під пануванням Лідії, Персії, Олександра Македонського, Римської імперії. Більшість пам'яток, що збереглися в місті, припадають на часи римлян: двоповерховий міський амфітеатр ІІ століття нашої ери, що вміщав у себе 15 тисяч осіб та інші культові та не тільки споруди, залишки міських стін.

Обов'язково відвідайте величні колони храму Аполлона на березі моря та місцевий археологічний музей, що влаштувався безпосередньо в римських термах.

Сучасний Сіде зберіг деякий торговий дух, характерний загалом для всієї Туреччини. Простіше кажучи, торгуйтеся - не соромтеся. Якщо ви миловидна особа жіночої статі (схоже, турки дуже страждають від того, що в їхній країні жінок на 1% менше, ніж чоловіків), то ціну на будь-який товар ви зможете збити вдвічі і більше. Якщо ж ви миловидна особа чоловічої статі, то тут вже як пощастить, це справа випадку. А як кажуть, випадки бувають різні.

Перге

Величне античне місто Перге розташоване на сімнадцятому кілометрі дороги з Анталії на Аланію. Розповідають, що місто було тут побудовано відразу після Троянської війни і колись називалося Пархам.

Сьогодні це велика територія, де збереглися залишки стіни міста, базиліки, стародавні ворота, кам'яні бані, сотні колон, торгові лавки. Руїни Перге досі зберігають пам'ять про широкі вулиці, обрамлені колонадами. Тут вирувало життя.

Збережені руїни відносяться, в основному, вже до Римського періоду історії міста, коли Перге стало найбагатшим і наймогутнішим містом регіону. Тут збереглися величезні міські ворота з двома вежами Еллінського періоду та Римо-Еллінський театр-п’ятнадцатитисячник другої половини ІІ століття нашої ери. Сцена театру має два поверхи, а глядацький зал розділений ступенями на дванадцять секторів. Колись тут проходили бої гладіаторів. Поруч з театром розташований величезний як на ті часи дванадцятитисячний стадіон також ІІ століття нашої ери.

До речі, розкопки, які почалися тут з 40-их років минулого століття, тривають і понині. Мабуть, ще багато чого тут поки приховано від широко відкритих очей туристів, адже, за різними даними, місто існує приблизно з VII ст. до н.е.

Аспендос

Проїхавши по дорозі з Анталії в Аланію 50 км потрібно не пропустити поворот на селище Белкіс, відоме тим, що тут розташований найкраще збережений величний театр Аспендос 161-180 рр.. нашої ери, що вміщає в себе двадцять тисяч глядачів. Амфітеатр і нині приймає різноманітні фестивалі та інші культурні заходи, наприклад, конкурс художніх фільмів «Золотий апельсин», так званий «турецький Оскар». Не соромтеся, спробуйте заспівати в Аспендосі щось, наприклад, з репертуару «Пікардійської терції» - не пошкодуєте - тут прекрасна акустика. Перевірено. Особисто.

Поруч з амфітеатром можна також помилуватися численними арками, стародавнім стадіоном, храмом, руїнами гімназії та акведуком (водогоном).

Відомо, що за п'ятсот років до нашої ери місто, розташоване на цьому місці, називалося Естведія, належало персам, було звільнено Олександром, після цього захоплено вже еллінами і в 133 році до н.е. з'єдналося з Римом. У V столітті нашої ери воно називалося вже інакше - Прімуполіс.

Місцеві жителі розповідають дуже красиву легенду про те, що колись місцевий правитель вирішив видати заміж свою єдину дочку Белкіс за людину, яка побудує для міста найбільш корисну споруду. Кажуть, місто тоді дуже піднялося, мабуть, дівчина, була досить симпатична. Загалом, у фінал вийшли будівельники вищеописаного амфітеатру і акведука-водогону. Правитель, оглядаючи будови, примудрився на емоціях пообіцяти руку і серце дочки обом зодчим. Зрештою, він не знайшов нічого кращого, ніж запропонувати розрубати ні в чому не винну дівчину навпіл, як у стародавній біблійній притчі про суд Соломона. Проте один з учасників гонки за дівчиною здраво відмовився від чесно заслуженої її половини. У підсумку гепі-енд - дочка правителя дісталася будівельнику театру. Ось вона чарівна сила мистецтва!

Фаселіс та Олімпос

У соснових лісах на березі Середземного моря по дорозі з Анталії в Каш недалеко від Кемеру загубилися стародавні міста Фаселіс та Олімпос.

Фаселіс настільки гарний і затишний, що в ньому на цілу зиму зупинявся Олександр Македонський. За однією з легенд саме тут може бути його могила. Фаселіс був заснований у VII столітті до н.е. Пізніше перетворився на процвітаючий центр торгівлі між Грецією, Азією, Єгиптом і Фінікією.

Щодо Олімпоса ж, то до нього, як і до Олімпу, добиратися нелегко – забагато серпантинів, але воно того варте.

Демре

Навіть найбільш вибагливих туристів не залишить байдужим стародавнє місто Міра, розташоване біля сучасного Демре.

Тут збереглися наскальні гробниці давніх лікійців, які ми спочатку прийняли за давні житлові хмарочоси як в Кападокії. Без перебільшень, це вражаюче видовище. Мешканці Лікії вірили, що чим вище буде збудована гробниця, тим легше ангелам забрати померлих на небо. Пізніше древні поховання були розграбовані. Те, що ми прийняли за відкриті віконечка, виявилось слідами від пограбувань могил –  важкі плити грабіжники підняти не могли, тому взламували поховання збоку.

А от за кілька століть потому римляни збудували біля наскельних могил величезний театр, який непогано зберігся до наших часів.

Міра славиться також тим, що саме у храмі цього міста у четвертому столітті служив Святий Миколай. Тут він і був похований. У церкві Миколая Чудотворця сьогодні стоїть тільки саркофаг, мощі Святого перевезені до Італії. Саме тому Туреччина по праву вважається батьківщиною Санта-Клауса.

Кекова

Одне з найзагадковіших місць, яке вабить мільйони туристів, - затонуле античне місто-острів Кекова. Подивитись на нього можна з корабля.

Давнє місто пішло під воду в результаті сильного землетрусу у ІІ ст. до н.е. Але ще донині туристи можуть бачити обриси стародавніх поселень, вікна будинків і сходи, які колись вели до чийогось дому, а нині спускаються прямо у море.

Каш

Маленьке затишне містечко Каш (перекладається як "брова", колись це був Антіфеллос) розташоване під горами Торус, має багато гарних краєвидів і зберігає свій шарм та красу вже більш як 3000 років ще з лікійських часів.

Родзинкою містечка є давній театр на 4000 глядачів 1 століття до нашої ери.

Анталія

В Анталії торік побувало більш як 10,5 млн. туристів. Всього ж Туреччину за рік в середньому відвідують більш як 30 млн. туристів, а державний дохід від туризму сягає 30 млрд. доларів, що робить його однією з найважливіших галузей в економіці. Ще зовсім недавно на узбережжях Анталії не було готелів і облаштованих пляжів.

Як розповідають місцеві жителі, від розвитку туризму у цих місцях пощастило передусім жінкам. Традиційно у турецьких родинах все найкраще віддавали синам. Їм заповідали родючі землі біля гір, де можна було займатися сільським господарством. Дочкам віддавали землю біля моря - з піском і кам'яними берегами. Час настільки все змінив, що саме ця земля зараз цінується набагато більше.

Свого часу держава почала видавати вигідні кредити для того, щоб у цих місцях розвивався туризм. Наприклад, якщо підприємець брав кредит на 20 років, то перших п'ять років звільнявся від виплат, а через п'ять років виплачував всього 0,5% річних. В результаті і турки, і іноземці почали масово вкладати гроші у розвиток туризму в Анталії.

Пляжний сезон в Анталії триває з 1 квітня приблизно до 15 листопада. У багатьох готелях з початку вересня падають ціни - загалом приблизно на 20-30% (хоча загальної політики по зниженні цін немає). При цьому до середини жовтня температура ще тримається на позначці 30-35 градусів тепла.

Серед українців нині часто можна почути побоювання з приводу того, що недалеко від південного узбережжя Туреччини розташована Сирія, де вже другий рік не вщухає збройний конфлікт і на яку от-от може початися авіаатака, пише Укрінформ. Мешканці Анталії тим часом заспокоюють - Сирія знаходиться за кілька сотень кілометрів. Тож на життя у цій курортній частині Туреччини сирійський конфлікт взагалі не впливає.

Стамбул

Це місто можна досліджувати безкінечно. Тут шалений рух, величезні пробки не тільки на дорогах, а й на воді. Тут змішалася вся історія, тут мільйони туристів, сотні цікавенних ресторанів, десятки місць, з яких відкриваються шикарні панорами. І ще тут якийсь особливий захід сонця.

У Стамбулі сьогодні вже нічого не нагадує про бурхливі події на площі Таксім. Тут знову масово приймають іноземних туристів. Три місяці пройшло з моменту масових акцій протесту проти вирубки невеликого парку Гезі на площі Таксім у Стамбулі. За тодішніми подіями уважно слідкували всі основні світові ЗМІ. Увага до Стамбула була прикута не в останню чергу і тому, що це місто є одним із найбільших у світі туристичних центрів. Щороку його відвідують близько 10 мільйонів туристів з усього світу.

Місцеві представники туристичної галузі розповідають, що після акцій протесту готелі у районі біля площі Таксім (а там, як правило, розташовані найдорожчі з них) були на 70-80% пустими.

Нині ж про бурхливі події початку літа у Стамбулі вже нічого не нагадує. У готелях знову багато іноземців. Парк Гезі - невеликий зелений оазис на площі Таксім - залишився. Влада навіть засадила його новими деревами. Сьогодні там мирно і безпечно відпочивають місцеві мешканці і туристи.

По інший бік площі - на довгій пішохідній вулиці Істікляль - вирує життя. Мільйони туристів знову їдуть до Стамбула, щоб побачити це місто-гігант, в якому переплелися світова історія та культура.

Стамбул - єдине у світі місто, яке розташувалося одразу в Європі і Азії. Місто розвивається дуже динамічно. Сьогодні тут проживають від 16 (офіційні дані) до 20 (неофіційні дані) млн. людей. Вже звичною справою у Стамбулі є затори не тільки на вулицях, а навіть на воді. Вантажним танкерам доводиться чекати ночі, щоб перетнути Босфор, який вдень заповнений пасажирськими і туристичними кораблями.

Розпочати подорож Стамбулом можна із Софійського собору (Айя-Софії) – однієї з найвеличніших пам'яток візантійської архітектури. Більше тисячі років Айя-Софія залишалась найбільшим храмом у християнському світі (до будівництва собору Святого Петра в Римі). Нині Софійський собор працює лише як музей. Щодня Софію відвідують 10 тисяч людей. Кожен з них залишає там щонайменше 25 лір (приблизно 100 грн) - саме стільки коштує вхід до історичної пам'ятки.

Недалеко від Айя-Софії завжди шикується довга черга туристів, які хочуть спуститися у дивовижне місце - Цистерну Базиліка. Це підземне водосховище древнього Константинополя, яке було збудоване у шостому столітті і через яке у місто подавалась прісна вода. Своїм виглядом споруда нагадує величезний підземний палац. Ще б пак - водосховище будували із колон античних храмів. Нині із Цистерни зробили музей. Колони підсвітили червоним освітленням, що робить це місце ще більш загадковим. Часто тут влаштовують концерти класичної музики і знімають фільми. Водосховище і зараз заповнене прісною водою, в якій під ногами туристів плавають сотні карпів.

Щоб відчути у Стамбулі дух Османської імперії, а може дух модного зараз турецького серіалу про Роксолану «Величне століття» слід відвідати палац Топкапи. До середини ХІХ століття це була головна резиденція султанів. Сьогодні Топкапи є одним із найвідоміших музеїв світу. Число експонатів, виставлених для загального огляду, сягає 65 тис. одиниць. І це лише десята частина колекції Топкапи. Серед особливих експонатів - діамант у 86 каратів. У палаці також зберігається портрет українки Роксолани - дружини султана Сулеймана. Екскурсоводи кажуть, що зі стартом третього сезону серіалу кількість туристів у палаці, та й у місті в цілому, значно зросла.

Аби побачити Стамбул з висоти пташиного польоту, кожному туристу обов'язково треба піднятися на башту Галата. Це одна з найвищих точок в історичному центрі. Особливо красивий вид тут відкривається під час заходу сонця.

Найажурніша і найвитонченіша пам'ятка міста - палац османських султанів Долмабахче.

В середині XIX століття в Османській імперії стало модно все європейське і султан відправив вірменських архітекторів Бальянів в Париж вчитися європейському стилю. Як на мене, вони побудували палац нічим не гірший за Версаль.

Як дістатися

Як дістатися до Анталії чи Стамбулу, розповідати, напевно, вже не має сенсу - не маленькі. Літаки з Києва літають туди-сюди-назад із завидною регулярністю. До Перге, Аспендоса і Сіде добиратися потрібно дорогою Анталія-Аланія, автобусом або машиною це займе не більше години. До Фаселіса, Олімпоса, Кекова та Демре їхати треба дорогою в напрямку Кашу. Подробиці вам підкажуть, а, крім того, вирішать всі оргпитання поїздки в будь-якій з турфірм, що займаються турецьким напрямком.

Де жити

Якщо ви поділяєте принцип незабутнього лектора (не плутати з Ганнібалом Лектором) з «Карнавальної ночі», який, розмірковуючи, чи є життя на Марсі, дійшов висновку, що найкраще, звичайно, «п'ять зірочок», то вам сюди. Ви можете оселитися в п'ятизірковому готелі Marmara, розташованому на березі моря в Анталії. До ваших послуг басейн, свій пляж, лазня, фітнес-центр, ресторан, конференц-зали. І т.д. і т.п. Загалом, все включено. Сайт: http://themarmarahotels.com/.

У разі, якщо ви зупинитеся на ще одному прилеглому курорті – Каш, вам обов'язково сподобається готель Rhapsody з рестораном і власним пляжем, розташований на морському узбережжі. Сайт: http://www.rhapsodyhotel.com/tr/.

У Стамбулі радив би зупинитися у готелі Elite world, зручно, що поруч є 4-зірковий і 5-зірковий готелі, вибір між ними залежить від вашого гаманця: http://www.eliteworldistanbul.com.tr.

Артем РАВЛИК