3

Новий студмер Києва: «Права студентів – понад усе»

Дівчина родом з міста Чернівці. Має активну життєву позицію, займається студентським самоврядуванням, започаткувала кілька проектів у своєму виші: "CSF people", "IT master", є координатором проекту "StudMP", цікавиться політтехнологіями та піаром.

Що мотивувало Вас балотуватися в мери Студреспубліки?

Я знаю людей, які брали участь у попередній Студреспубліці, тому молодіжну ситуацію, яка склалася в Києві, знаю досить непогано. Останні півроку мені нав’язували думку, що й Київ вже не той, і молодь, відповідно. Мене часто запитували, навіщо взагалі йти на Студреспубліку, якщо основне завдання для молоді сьогодні – сидіти на Фейсбуці чи ВКонтакті? І для мене це була можливість, по перше, довести, що молодь все ж таки активна, просто нею потрібно займатися та багато працювати, аби отримати якусь віддачу. А по-друге, в мене вже досить давно зародилась ідея розвинути Київ і молодь у кращому напрямку.

Хто був для Вас головним суперником?

Кожен з трьох кандидатів у мери був сильний по-своєму. Опонент від університету «КРОК» брав тим, що в нього була надзвичайно активна, підготовлена і згуртована команда, яка була готова піти за нього і в вогонь, і в воду. Інший опонент – з партії «Морський движ» – добре розбирається в політиці. Словом, кожен із них був гідним конкурентом. Я до останнього не вірила в свою перемогу.

Що для Вас означає ця перемога

Перш за все, ця перемога означає, що на мене чекає багато роботи, але я з нетерпінням хочу почати… Для мене це справді досягнення, але це не те, чим можна чи потрібно хизуватися. Перемога на виборах дала мені можливість працювати на вищому рівні. Ну й натхнення на вдосконалення, звісно.

Які основні постулати програми Вашої партії? І як гадаєте, що дозволило вам перемогти?

Перше, що допомагає мені перемагати – це праця, праця і ще раз праця. Під час програми «30 секунд правди» я розповіла своїм потенційним виборцям про те, що вже зробила. Для багатьох із них це й було основним, що вплинуло на рішення на виборах. Щодо нашої передвиборчої програми, то в ній, крім різних абстрактних формулювань, виписані конкретні формули – що і як робити. Ми не були партією, яка б представляла окремий вуз. Це була командна робота людей абсолютно різних і, водночас, дуже сильних. Також в команді були випускники першого набору проекту StudMP, координатором якого я є. Мене позиціонували, як людину досить молодого віку, якій, безумовно, є куди рости, і яка прагне до змін, а не просто користується можливістю стати студентським мером і досягти якоїсь особистої мети.

Чого не вистачає сьогоднішнім студентам? Що потрібно змінювати і яким чином?

Студенти зараз не активні. Якщо їм не подати ефективно якийсь матеріал, вони і далі «залипатимуть» перед комп’ютером. Іноді вони вибираються на круті розкручені тусовки, обов’язково – безкоштовні. Немає запалу змінювати щось самому. Всі звикли, що за них це зробить хтось інший. Що стосується організаторів, які намагаються «розтормошити» молодь, – тут потрібно наполегливіше працювати над PR та рекламою цих усіх заходів. І намагатися проводити їх на вищому рівні. Інакше виникає ситуація, коли студент не хоче витрачати свій час на захід, який не принесе йому користі й хоча б якогось мінімального комфорту.

Що може пробудити студентів із соцмережевої «сплячки»?

З ними потрібно багато й наполегливо працювати, наприклад, в ти х же соціальних мережах. Ще один діючий інструмент – це ЗМІ. Працювати зі студентами можна навіть методом «сарафанного радіо», яким може стати або Студентська рада вишу, або ж самі студенти. Безумовно, треба співпрацювати з молодіжними організаціями. Все це потрібно об’єднувати. Якщо йти нарізно – вагомих результатів не буде.

Які якості, на Вашу думку, повинен мати справжній студентський лідер, аби повести за собою молодь?

Лідер – це майже як політик, але, на відміну від нього, ще й працює. Лідер має вміти подобатися, бути харизматичним, вміти піднімати людей за власним прикладом. І головне – лідер має працювати не на себе, а на тих, хто йде за ним. Він повинен давати можливість розвиватися своїм однодумцям, навіть якщо вони можуть перевершити його самого. Тоді це справжній лідер, не тільки студентський, а й громадський чи політичний.

Яку роль для лідера відіграє його команда? Як правильно її сформувати?

Якщо йому доводиться працювати з командою, яку формував не він, то тут допоможе тільки натхнення. Якщо ж лідер сам формує команду, це мають бути люди, які будуть чесними принаймні перед собою. Направити команду на потрібний шлях можна шляхом переговорів, аргументів, переконання та іншими засобами комунікації.

Які обов’язки у Вашому розумінні має студентський мер?

Він має відстоювати права студентів усіх вишів міста на глобальнішому рівні, ніж, наприклад, студентська рада університету. Через зв’язки з адміністрацією Києва у студмера найбільше можливостей для вирішення цих питань. І, звичайно ж, це більша відповідальність. Моє особисте бачення студентського мера – це людина, яка вміє займатися як лобіюванням прав студентів, так і організацією розважальних заходів для молоді.

Чи виправдала Ваші очікування цьогорічна Студреспубліка?

Студреспубліці не вистачає піару. Молоде покоління, на відміну від старшого, просто не знає про цей захід. В цілому організатори молодці, але були деякі моменти, які досить суттєво відрізняли цьогорічну Студреспубліку від попередніх років, і, на жаль, не в кращий бік. Те, що третина команд відмовилися брати участь у заході – це проблема не стільки організаційного характеру, скільки самих вузів. Приміром, одна з команд, яка брала участь в цьогорічній Студреспубліці, мала самотужки шукати фінансування, хоча на це має виділяти гроші університет.

Ви помітили на цьогорічній Студреспубліці брудні технології чи фальсифікації на виборах?

Вибори відбулися на досить високому правовому рівні. Намети не підпалювали, опонентів не били, паспортів не крали. Що стосується підрахунку голосів – результатів не підтасовували. У«ЦВК» працювали представники від кожної партії, тому навіть технічно це було важко зробити. Все було чесно і прозоро.

Що плануєте робити далі на посаді студмера Києва?

Насамперед – з’їздити на Всеукраїнську Студреспубліку. Але це навіть не робота, а скоріше відпочинок. Взагалі є чимало проектів – як соціальних чи наукових, так і пізнавальних, які можна було б розвинути на регіональному рівні. Я дуже сподіваюся, що нам вдасться вирішити проблему низької студентської активності. Як би там не було, але особисто я не пам’ятаю київських проектів, які були б спрямовані на студентів. Сподіваюся, що своєю діяльністю ми розбудимо студентство. Через наукові проекти можна вирішити питання подальшого працевлаштування. Пізнавальні допоможуть студентам навчитися відстоювати свої права. Я сподіваюся, що нам вдасться створити таку організацію, яка зможе контролювати роботу студентських рад вишів на предмет виконання ними своїх обов’язків, захисту прав студентів і саму об’єктивність їх обрання. З цим зараз у вишах чимало проблем. Як результат маємо бездіяльність і відсутність будь-якої відповідальності. Тому наше завдання – подібні проблеми обов’язково вирішити.

Що чи хто може завадити Вам у реалізації цих задумів і проектів?

Заважати, звичайно ж, будуть. Це не вигідно в першу чергу адміністрації будь-якого вишу. Тому ми збираємося співпрацювати зі студентськими радами, адже їхнє головне завдання – захищати студентів та відстоювати їхні інтереси.

Спілкувалася Тетяна Кавуненко, журналіст StudMP