Ада Роговцева – одна з тих людей, які творили минулу епоху. Вона сама людина-епоха. Цього літа їй буде вісімдесят, тож вона була ідолом аж трьох поколінь. Вона творила минуле та сучасне українського мистецтва та культури, а після неї продовжили її справу вже її учні та діти. Але незважаючи на свій вік Ада Миколаївна все ще виходить на сцену, жартує, розповідає історії з минулого та бере участь у політичному житті країни.
Цими вихідними відбувся творчий вечір «З тими, кого люблю», де вона постала в амплуа звичайної жінки та розповіла про своє життя. Про горе і щастя, смуток і радощі, акторські та сімейні будні. На початку на екранах було показано уривки з фільмів її молодості. І в цих трьох уривках за десять хвилин нам показали абсолютно різну Аду Миколаївну: сильну і слабку, горду, вбиту, гарну, непокірну і любиму. Власне, це і все її життя: боротьба протиріч.

В житті акторки було багато горя, а її вік допоміг їй пережити багатьох людей, які відігравали в житті Ади Миколаївни ключові ролі. Але навіть горе не зупинило цю сильну жінку, і от, що вона каже, пізнавши такі жахливі втрати: «Якщо не спопеляєш все навколо від горя, розганяєш піну зла, то жити краще і легше». А ще вона цитувала Наталю Ужвій: «Усі колеги, що померли… Я ж трішечки і для них граю. Щоб вони жили тут, поруч з нами». А за старість теж сказала її словами: «Я все граю, граю… Тільки все важче і важче «робити обличчя».
Ада Миколаївна з любов’ю і пошаною говорила про свою родину, а особливо про жінок та матір. Багато хороших слів було сказано, але найважливішим вважаю уривок вірша, який вона читала: «Ты не могла сказать не смей, могла лишь «Сделай одолжение». Гадаю, це саме те, що дозволило їй реалізуватися. Багато небезпеки несла собою обрана професія, тим паче в ті роки. Але родина їй не перешкоджала та всіляко підтримувала. Вчителювання жінка називає «божою професією», а тих, хто не відповідає цьому гордому покликанню, засуджує. Адже справді, що може бути важливіше та відповідальніше за виховання наступного покоління?

Важливіше лиш підтримка тих, хто загубився у житті… Багато слів було сказано і про війну. Дочка Ади Миколаївни, Катерина, прочитала кілька віршів наших сучасників, які пробиваються до найпотаємніших куточків душі. Читала Катерина і Юрка Іздрика, і Любов Буряк, і Лесю Українку. Торкалась вона і жіночих струн, і соціальних проблем. І вже вдвох вони їздять до військових, бо, як висловилася акторка, «пока я жива, я буду ползком туда пробираться и благодарить».
І, так, більша частина концерту велася саме російською мовою. Були і шикарні уривки із вистав, де Ада Миколаївна постала у різних ролях і продемонструвала свої досконалі акторські вміння. І взагалі, сама акторка родом із Глухова, тому становлення її особистості відбувалось у російському середовищі. Навіть її книжка «Свидетельство о жизни» написана російською. Хоча всюди і по життю, і в пресі, вона розмовляє витонченою українською мовою та подає приклад усім патріотам. От хай хтось після цього спробує сказати, що російську мову в Україні дискримінують чи щось схоже.

Отак з жартами і з сумом пройшов концерт. Такою постала перед нами ця неймовірна жінка, акторка, викладач, поетеса, мати та Людина. І хочеться висловити їй за це велике Дякую!
Автор: Розмариця Ангеліна.