5

“Вам труна треба? То зробимо вам дешевше...” - Кілька слів про чорний гумор реальності, українську мову й бізнес

Ранок. Попереду чимало організаційних клопотів пов’язаних з похоронами. На екрані мобільного висвічується незнайомий номер.

- Алло.

- Добрий день. Це виробник гробів. Вам труна треба? То зробимо вам дешевше!

- Дякую, МЕНІ — не треба.

- Мені дали ваш номер... Ну, у вас же щось сталося?

- Дякую, я матиму на увазі вашу пропозицію, - терпіння на межі. Зрозуміла, що такий дзвінок змусив різко зупинитися. Виявилось, що стою посеред пішохідного переходу, й рушила далі.

За 15 хвилин — інший дзвінок:

- Добрий день, це ритуальна служба. У вас щось сталося, ми можемо допомогти.

- Дякую, не треба, - цього разу дзвінок не виводить з рівноваги. Єдине намагаюся зрозуміти ЗВІДКИ вони всі взялися? Відповідь спливає чіткою картинкою: у лікарні медсестра просить контактний номер, аби можна було уточнити “у випадку, як виникнуть якісь питання”. Звісно, диктую свій...

Знаєте, я не докоряю працівникам ритуального бізнесу. Це робота, яку хтось насправді має робити. І якщо біда сталася раптово, насправді потрібні люди, які візьмуться вирішити всі питання, поки людина у скорботі й не зовсім розуміє, що робити і куди бігти. Це все чудово, але навіть тут не варто забувати про ПРАВИЛА української мови й особливості вашої, шановні, професії.

Подумайте логічно, що може статися у людини, якщо її номер дали виробнику гробів? І хіба цілком нормально звучить фраза “Вам треба труна?” адресована живій людині? Хто-хто, а представникам такого бізнесу вже ж слід бути толерантнішими. Та банально вкладати правильне смислове навантаження в речення. Це ж елементарне відчуття мови! Може варто виписати класичні фрази на папірці і з нього читати? Та й розмову починати якось інакше...

Родичі з Волині розповіли іще одну історію про ритуальний сервіс.

Жінка відчиняє двері. На порозі двоє:

- Доброго дня, ми з ритуальної служби. У вас чоловік помер, ми всі клопоти візьмемо на себе.

Шокована жіночка після слів про померлого чоловіка вже нічого не чує, бо ж ще кілька годин тому він живий і здоровий пішов на роботу. Вона втрачає свідомість. Коли приходить до тями, з’ясовується, що чоловік не помер. Його збила машина, швидка забрала у лікарню, але він живий і стан стабільний...

Отакий от чорний гумор...

Я все чудово розумію: бізнес — є бізнес. Яким би він не був. І для декого навіть вигідно, якщо покійників буде більше — зростуть прибутки. Та не треба влаштовувати смертельний приріст штучно отакими візитами чи дзвінками. Люди самі прийдуть до вас, самі заплатять, ще й потім подякують. Одні раніше, інше пізніше. Майте ж терпіння!

І ще одне прохання: продаєте смерть, то хоч робіть це по-людськи.

Ірина НИЧИПОРУК