2

Олег Король: Творчість може бути важкою працею лише у випадку, якщо вона стає ремеслом

Учасник фестивалів "Срібні струни", "Пісенна мрія", "Відкриті небеса", фестивалю патріотичної пісні ім.К.Єрофєєва та ін. Друкувався у вітчизняній та закордонній періодиці.

Окрім власних пісень, Олег виконує композиції на вірші О.Олеся, І.Драча, Т.Федюка та інших українських поетів. Чимало пісень Олега Короля складають репертуар гурту "Витівки", що працює в манері "народного року".

Сольний альбом Олега "Жашківія" (2010) складається з давно улюблених слухачами пісень "провінційного" циклу. Нові пісні поєднують стильні музичні рішення та енергетичну українську поезію.

- Олеже, розкажіть, будь ласка, коли і за яких умов на музичному небосхилі України з’явилося Ваше ім’я.

- Я ніколи не намагався потрапити на музичний небосхил України і вписати туди своє ім'я - ніколи не знаєш, яких сусідів там, на небосхилі, матимеш. І що розуміти під "музичним небосхилом України"? Якщо це те, що крутиться на телебаченні та радіо, то до небосхилу більшість того не має жодної дотичної.

Що стосується творчості, то пісні почав писати ще у зовсім юному віці, це був період повального захоплення піснями "Машини часу" та іншого рок-андеграунду. Першим визначним моїм здобутком і важливим етапом моєї творчої біографії, безперечно, була славнозвісна “Червона Рута” 1989 року, на якій я став лауреатом у номінації “кращий пісенний текст”. Зауважу, що завжди приділяв увагу якості текстів, тому така нагорода дуже важлива для мене. Але активним тусовщиком я ніколи не був, хоча брав участь ще у різноманітних фестивалях. "Авторська пісня" особисто у мене асоціюється з однією довжелезною, з дозволу сказати, композицією на тему "люблю – трамвай куплю". Найчастіше, на жаль, так і є.

- Творчість для Вас – задоволення, чи важка праця?

- Творчість може бути важкою працею лише у випадку, якщо вона стає ремеслом — тобто, як варіант, способом покращення фінансового становища. У такому випадку митцю обов'язково потрібно видавати на-гора нові творіння, а натхнення - річ мінлива. Можна  регулярно писати технічно задовільні речі, як часто це й роблять “засвічені” і “розкручені”, але це те, що ще Цвєтаєва називала "своєвольністю" - без Божої іскри. Мені, з одного боку, пощастило, тому що творчістю займаюсь лише коли маю таке бажання. З іншого боку, на творчість часто бракує часу, адже є робота, побутові справи, від яких буває важко абстрагуватися. Часто хочеться на місяць-другий забути про все, щоб займатися виключно музикою та поезію, але "хотів пити воду найчистіших озер – та життя завадило". Згадайте, як жили  деякі геніальні поети (наприклад, Бродський) — чи не єдиним їх заняттям була творчість. Отже, творю виключно для задоволення — свого та адресата. Хоча, в ідеалі так воно й має бути.

- Як ставитеся до стьобу в музиці і чи не здається Вам, що він сьогодні заполонив вітчизняний музичний простір?

- Знову ж таки, повторюсь, слід зрозуміти, що саме ми вважаємо “вітчизняним музичним простором”. Адже паралельно існує декілька окремих реальностей такого простору. Варто розрізняти так званий шоу-бізнес і, скажімо, ту ж співану поезію. До того ж — що вважати стьобом — Вєрку Сердючку, “ТІК”? Свої “стьобові” пісні я почав писати ще дуже давно, паралельно з “Братами Гадюкіними”, але завжди намагався робити це по-максимуму інтелігентно та інтелектуально. Для себе я визначив колись "стьоб" як спробу сказати несерйозно про серйозні речі. Можливо, саме тому ці мої пісні до цих пір позитивно сприймаються аудиторією. Думаю, варто не плутати такі поняття, як “стьоб” і “кіч”.

- Вас часто бачать на літературних фестивалях. Що полюбляє читати Олег Король?

- Насправді, на літературних фестивалях я буваю не так уже й часто. Сучасна літературна творчість швидше розчаровує, ніж приносить позитивні емоції. Особливо катастрофічною ситуація є в поезії. Наразі більше перечитую, і отримую від цього масу задоволення – багато що сприймається зовсім по-іншому. Переважно класику, найчастіше світову. Цікавлять мене також і критичні статті стосовно теорії літератури, музики тощо. З останніх перечитаних – "Соціологія музики" Теодора Адорно.

- Наразі Ви активно працюєте над записом альбому на тексти Тараса Федюка…

- Поезією Тараса Федюка захоплююсь уже давно, і так сталося, що минулого року вперше спробував покласти один з його текстів на музику — це був вірш “Ти”. Уперше публічно ця пісня прозвучала в лютому цього року на моєму концерті у Києві. Результат сподобався не лише мені та слухачам, а й самому Тарасу, то ж співпрацю було вирішено продовжити. І навіть більше того, готується альбом на тексти Федюка. Пісні написані, зокрема, на вірші “Літо дванадцять томів Мопасана...”, “Наприклад я таксі ловлю...”, “Вийде вночі на кухню...”, ”Погано, що ти дружина мого друга...” та інші. Працювати з віршами Тараса надзвичайно цікаво і часто не зовсім просто. Але тим і захоплює процес перетворення вірша на пісню, в цьому і суть поняття “співана поезія”. Своє надзавдання бачу в тому, щоб музика та виконання не зашкодило поезії, а тільки підсилило її.

Я чув багато спроб співати Стуса, Олеся. Найчастіше у тих піснях та виконанні немає Стуса та Олеся. Творчість композитора-виконавця порівнюю з творчістю перекладача. Як зізнавався Тарас, деякі наші пісні мелодично майже на сто відсотків відповідають тому мотиву, який звучав йому при написанні вірша. Отже, ми на вірному шляху. Альбом у демо-версії буде готовий ще влітку, далі працюватиму над записом у студії.

— І насамкінець побажання читачам від Олега Короля.

- Хочеться побажати читачам стабільного розвитку свого внутрішнього світу. Зумійте відчути себе, відкинути стереотипи, не сприймайте сліпо на віру те, що нав'язується суспільною думкою. Споживайте лише найякісніші продукти творчості, і нехай вони допомагають вам у розумінні себе в житті та життя у собі.

бесіду вела Наталiя ПАСІЧНИК