7

Океан Ельзи - ліки в умовах непроголошеної війни

«Де будем ми з тобою, коли закінчиться їхня війна?»

«Не хотілось би так, залишитися без моря.»

Свідомо розуміючи реалії сьогодення, дехто спитає, чи доречними буде святковий салют для «розпещених» киян у той час, як на сході гинуть відчайдушні українські солдати; чи доречно стрибати на концерті Океану Ельзи, знаючи, що лише кожен 10-й вище описаний солдат має каску? Питання болюче, але й спірне.

«І їй, напевне, не поможуть навіть танки і гармати, Моя Маленька Незалежність...»

По-перше, давайте згадаємо той феномен, що ледь не кожна пісня Океану Ельзи лунає в наших вухах своєрідними підбадьорюючими ліками-вітамінками в ці нелегкий для України період. У 2004 році під час Помаранчевої Революції всі підспівували один одному на Майдані: «Разом нас багато, нас не подолати». Але куди ж поділись ті Гринжоли (виконавці пісні) після «перемоги» «оранжевих» та не зовсім вдалого свого виступу на Евробаченні. Такий собі піар «в нужноє время, в нужном месте»? Кожен має свою думку. Зате більшість з нас під час чергової боротьби за свободу та незалежність співали, і співаємо «Вставай мила моя вставай, більшого вимагай».

Фактично, гурт є майже ровесником Незалежної України. Їй-23, йому – 20. Разом вони пройшли через усе.

Це і є один з феноменів гурту Океан Ельзи. Пісні, приурочені зовсім не до якихось конкретних подій в Україні (які чомусь трапляються кожні 10 років) стоять завжди поруч із Гімном Неньки, вони зігрівають і підкріплюють патріотичний дух, вони викликають сльози на очах та мурахи по шкірі, вони збирають і об’єднують людей в дуже сильну і могутьню національну ідею, яка 100-відсотково є непереможною.

Це було по-перше…

«Дайте нам бути такими, якими ми є! Дайте нам спокій від ваших щоденних атак!».

По-друге ж, варто звернути увагу на те, що лідер гурту Святослав Вакарчук всю зиму, і всю весну «прострибав» ледь не по всіх прямих, і непрямих ефірах країни, призиваючи усіх українців до правильних думок, рішень, дій, усю країну - до Відродження. Він їздив по містах Сходу, Заходу і Центру, виступаючи перед величезними аудиторіями студентів, адже вони наше майбутнє . І якщо ви чули хоч один такий виступ , чи ефір, то неважко було помітити, що Святослав говорив дуже багато, щиро, швидко та на совість. Чи багато українських виконавців наважились на таке? Згодом – може і так, але от з самого початку - всі побоювались… за свій «бізнес».

Ну а поки хтось із вас подумки відправляє кожного молодика з концерту улюбленого гурту на Донбас, давайте також подумки перенесемось на «святкування» Дня Незалежності України у Львові, де і проходив цей великий концерт.

«Вставай! Всім покажи, де ставити перший слід. Твоя земля чекає на захід або на схід».

За три години до офіційного початку найпалкіші фанати вже забігають на стадіон «Арена» щоб зайняти місця під сценою. Та всі ми знаємо, що жоден концерт не починається вчасно, тож всі встигнуть зайти. А це не багато, не мало, приблизно 40 000 душ : інтелігентних людей, справжніх українських європейців! Ледь не всі у вишиванках, з величезними прапорами, маленькими прапорцями, або хочаб тоненькою жовто-блакитною стрічкою на руці. Всі дуже чемні, і все прекрасно усвідомлюють, що за такої ситуації в країні, це буде зовсім не той скажено енергійний рок - концерт ОЕ, яким він був завжди. Вакарчук і команда теж це прекрасно усвідомлюють.
І коли стадіон вже заповнений, коли він весь мерехтить національними кольорами, коли вже давно час, виходять учасники, «шоу» починається.

«Я не здамся без бою!»

Далі будуть лише кілька фактів, які, в першу чергу емоційно, підтверджують силу свідомості українців, щиру віру львівських сердець. Ви ж можете погодитись, або не погодитись.

«Незалежність – це не річ. Її не можна купити чи прийняти як дар. Незалежність – це дитина. Її треба народити і виховати. І захищати усе життя». Святослав Вакарчук via Twitter https://twitter.com/s_vakarchuk/status/503439994384822272

Отже:

1. Коли Вакарчук закликав до хвилини мовчання в пам’ять загиблих Героів, починаючи з Євромайдану, закінчуючи останніми запеклими подіями, які на жаль і досі тривають, 40-тисячний натовп замовк рівно за 2 секунди. На якому ще концерті ви таке колись бачили, або «чули»?

2. Гучне «Україна» лунало з фан-зон частіше і гучніше, ніж «Океан». А той, хто рахував скільки разів було чутно «Слава Україні! Героям Слава» та «Герої не вмирають!», напевно, збився з рахунку.

3. Наших найулюбленіших жовто-блакитних кольорів в різних інтерпретаціях було видно більше, ніж в Києві на стовпах, парканах та мостах. Тільки на концерті вся ця національно-барвиста символіка виглядала рівненько та красиво, а от на мостах…

4. Тисячі вогників, тисячі сльозинок на очах, усвідомлення кожного слова невипадково підібраних пісень. Ви лише вслухайтесь – наскільки вони, ці слова, актуальні, хоча написані задовго до перших подій на Майдані.

5. Найголовніша ж пісня, яка прозвучала ГОРДО – Гімн України. Здається тут коментарі будуть зайвими...

Ну і наостанок:

«Все буде добре для кожного з нас! Все буде добре. Настане наш час.»

Примітка. В тексті використані слова з таких пісень гурту Океан Ельзи: «Стіна», «Той день»,
«Незалежність», «Лелеки», «Вставай», «Я не здамся без бою», «Все буде добре».

Ліна ХАРЧУК