2

Час обирати долю країни: Чому митці йдуть у політику

«Сьогодні вперше в історії України в парламент іде сила, складена не з політиків, не з депутатів, а виключно з громадських діячів та людей мистецтва. Цим ми хочемо зробити владі укол совісті», - зазначив перший номер виборчого списку Української платформи «Собор» Віталій Капранов.

Автор «Чорного ворона» письменник Василь Шкляр нагадав, що Тарас Шевченко теж ішов у політику, оскільки не міг вчинити інакше: «Шевченко в 1846 році вступив до політичної організації Кирило-Мефодіївське братство. І за цю політичну участь, де програмними були його вірші, пішов до каземату і на довгі літа в солдатчину. Усі великі українські письменники, які були совістю нації, були тісно пов’язані з політикою», - наголосив він.

Василь Шкляр розповів, що журналісти на кожному кроці питають його, чи варто письменнику йти в політику, на що він відповідає: «Не питайте мене, моїх побратимів. Біжіть до тих, хто сидить за столом у теплі. І запитайте, чому вони не йдуть? Бо коли беззаконня і свавілля стають законом, боротьба стає нашим моральним і громадянським обов'язком. Ми його виконаємо і переможемо».

Як заявила співачка Галина Тельнюк, «ми намагаємося звернути увагу тих, хто, хто зневірився. Зовсім не треба бути політиком, економістом, юристом, аби зрозуміти, що відбувається з Україною після приходу Віктора Януковича до влади».

Дипломат Володимир Огризко заявив, що «саме митці є оголеним суспільним нервом, який гостро відчуває, що відбувається в суспільстві. Для дипломатів суспільним нервом є державність, захищати яку - наше головне завдання. Тому, пропрацювавши 32 роки в дипломатії, я сьогодні тут».

Як відзначив політолог Олександр Палій, «те, що митці й громадські діячі зібралися разом для походу, кардинально відрізняється від того, що було двадцять, а, можливо, й триста останніх років. Це спроба зробити новий старт країни, почати з чистого листа». На його думку, багато політиків «вивалялися в бруді, пішли на надзвичайну кількість компромісів із совістю та втратили здатність розуміти потреби України».

«При владі у постгеноцидного українського народу з’являлися, замість Махатми Ганді, як в Індії, Кемаля Ататюрка, як у Туреччині, Вацлава Гавела, як у Чехії, щораз гірші й гірші: Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович. Ми уже друге десятиліття спостерігаємо нові й нові, раніше немислимі стадії деградації політики», - заявив Палій. «Тому якщо не почати це змінювати, ми не зможемо дивитися в очі людям», - відзначив Палій.

Письменник Дмитро Капранов, тримаючи в руках шаблю, розповів, чому Іван Франко ходив у політику: «Франко був засновником Української радикальної партії, тричі балотувався у Галицький сейм. Тричі був заарештований. Найцікавішою була його третя «ходка». Він 2,5 місяці сидів на нарах, бо влада боялася, аби він не став депутатом. Дільниця, на якій найбільше голосували за Франка, здала протоколи останньою. Вони ніяк не могли порахувати так, аби Франко програв. Але порахувати. Коли Франка закрили, і не дали йому балотуватися у Сейм, зі 160-ти депутатів пройшло лише 16 українців, поляків було значно більше. І на першому ж засіданні поляки почали їх паплюжити. Українець Окуневський прийняв виклик та переміг на дуелі прямо на засіданні, рубанувши шаблею. Колись парламентарії шукали правду й повагу до свого народу за допомогою цього старовинного інструменту».

Поет і дипломат Рауль Чілачава розповідає, що робитиме УП «Собор», у разі обрання в парламент: «У Росії вважається, що Дума – не місце для дискусії. В Україні ж навпаки – Верховна Рада – місце для дискусій. Якщо потрапимо у ВР, ми, перш за все, станемо на сторожі України, української культури, духовності, мови, всіх українських громадян, незалежно від їхньої національності».

Історик Михайло Кірсенко згадав, як один римський імператор зробив сенатором власного коня, «а нині  туди заводять охоронців і секретарок, братів і кумів». Нині все залежить від людей, яким ми служитимемо, якщо вони цього захочуть», - заявив професор.

Кобзар Тарас Компаніченко відзначив, що «Леся Українка жила в Російській імперії, коли саме слово «українець» було заборонено, проте мала мужність назвати себе «Лесею Українкою». А якби вона сповідувала позицію «русского міра», то могла назватися, скажімо, «Аксенія Хохлушка», чи, ще більш пафосно «Москвітянка». Нині в народу хочуть забрати все! Реальність така, що Україна просто зникає. Можна поставити пам’ятники Франку, Лесі Українці, Шевченкові, але не мати духу, суті, про що вони говорили. А вони боролися за свободу, сутність самого народу. Борітеся – поборемо! Нам Бог помагає», - заявив музикант. Точно на цих словах Тараса Компаніченка злива вмить вщухла, на очах у понад сотні журналістів і гостей, у чому учасники побачили добрий знак.

Після цього членам виборчого списку Української платформи «Собор» та кандидатам партії по мажоритарних округах було вручено посвідчення кандидатів у народні депутати.

А всіх присутніх було запрошено на концерт «Українська душа» за участю Тараса Копаніченка та зустріч з письменником Василем Шклярем, що відбудуться у неділю, 19 серпня, о 18-00 у приміщенні Будинку вчителя за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 57.