4

Вадим Трюхан: Україна має всі шанси стати новітнім Східноєвропейським тигром

Так, одну з найкращих динамік нарощування рейтингу демонструє нова, і абсолютно не схожа на інших, політична партія «Сила Людей». Про засадничі принципи, організацію та «обличчя» цієї політичної сили говоримо з Вадимом Трюханом, відомим дипломатом, екс-директором Координаційного Бюро з європейської та євроатлантичної інтеграції, а зараз кандидатом у народні депутати у списку партії «Сила Людей», яка розташована під №11 у виборчому бюлетені. Звісно, почали розмову з того, що пан Трюхан вважає головним у своєму житті – з дипломатії.

— Вадиме Валерійовичу, Вас знають як дипломата з досвідом, послідовного євроінтегратора та активного громадського діяча. Тепер Ви пробуєте себе в політиці – то яким був «шлях» до цього рішення?

- Мій дипломатичний стаж – біля 15 років. Причому так склалось, що останні 10 з них я був управлінцем, тобто створював, перезапускав або вдосконалював роботу відділів та департаментів. Напрями – міжнародно-правовий, консульський та євроінтеграційний. Особливо пишаюсь тим, що довелось створювати та очолювати Координаційне бюро з європейської та євроатлантичної інтеграції в Секретаріаті КМУ.

— Вибір дипломатії – свідомий  чи на цю стежку Вас привело саме життя?

- І те, і інше… Взагалі то я мріяв стати філософом (сміється – ред.). Так сталось – і це на щастя! – що вступити на філософський факультет Московського державного університету у далекому 1989 році відразу не вдалось. Після того невдалого походу на Москву, повчився 9 місяців в СПТУ в Харкові, де отримав диплом «Фотограф-художник IV розряду» і на два роки пішов у армію. До речі, радянська армія стала справжньою школою життя, яка дуже змінила мій світогляд… Так склалося, що там довелося вперше взяти участь у судовому процесі, -  в якості «громадського обвинувача». По ходу процесу був просто вражений тим, наскільки це цікава і чутлива сфера – юриспруденція. Адже від твоєї позиції і вправності залежить доля людини. Отже, вирішив стати юристом. Потім, вже під час навчання, а особливо після практики в МЗС, з’явилася мета стати дипломатом. Навіть незважаючи на те, що на останніх курсах інституту вже довелося працювати юрисконсультом у приватних підприємствах з хорошими кар’єрними перспективами, вибір був зроблений на користь дипломатії, бо захотілось робити щось по-справжньому корисне для країни.

— І що, за весь час роботи на дипломатичній ниві не було жодного розчарування, яке б примусило Вас захотіти кардинально змінити напрям діяльності? Чи швидше Ви просто лишили дипломатію як вибір серця – щоб була присутньою у всьому, чим би Ви ще не займались?

- Знаєте, дипломатія – це не стільки професія, скільки стан душі! Буквально з перших місяців роботи в МЗС з’явилось відчуття, що це та справа, якій варто присвятити життя. І взагалі, певен, дипломатом треба народитись… Наприклад, незважаючи на те, що я виріс в невеликому селищі Зачепилівка на Харківщині, мріяв, на відміну від більшості в ті часи стати не космонавтом чи пожежником, а вчителем-істориком, а пізніше філософом, бо полюбляв читати і мирити та об’єднувати людей. Пізніше так сталося, що саме в дипломатії відчув смак до життя. Уявіть, ми з друзями приходили на роботу на годину-дві години раніше, ніж треба. А йти додому майже завжди останнім – то вже було просто звичкою.

— Тоді до Вас, саме як до дипломата - управлінця наступне питання:  якою є сучасна українська практика ведення зовнішніх зносин, в чому і як проявляються її сильні та слабкі сторони, що варто було б змінити, вдосконалити?

- Щодо управлінського досвіду… знаєте, мені дуже поталанило! Свого часу довелось працювати з видатними українськими дипломатами, такими як Олександр Чалий, якого я вважаю своїм вчителем, Анатолієм Зленком, якого переважна більшість колег вважає взірцем для вітчизняної дипломатії, Олегом Шамшуром, Олександром Моциком та багатьма іншими. Під їхнім керівництвом завжди відчувалось, що працює команда! При чому працює на результат, прийшла у стіни на Михайлівській (адреса МЗС України – ред.), щоб відстоювати інтереси держави. Ми всі як один були запалені, горіли ідеєю просування інтересів України за кордоном. А те,  що ми спостерігаємо в Україні протягом останніх 5-7 років - це вже складно назвати отією романтичною професійною дипломатією. На жаль, останні декілька очільників МЗС, на мою думку, так  і не змогли вдихнути свіже життя в стіни МЗС, не спромоглися вибудувати самодостатню професійну лінію поведінки, їм не вдалося протистояти зазіханням інших органів державної влади на вироблення зовнішньої політики. По суті вони, в силу різних причин, не поборолися за Дипломатичну службу… Тому й перебуває вона зараз у такому загоні, - і фінансовому, і  кадровому, і змістовному.

— Але ж всі вони апріорі не могли бути надто самостійними, адже зовнішні зносини  - прерогатива Президента, отже міністрами, відповідно, також ставали «люди президента». Які потім ретранслювали їх зовнішньополітичні «рішення» - тому ці рішення і були такими кардинально різними, наприклад, за часів В. Ющенка та В. Януковича…

- Якраз в тому то і проблема, що наші три останні Президенти вважали себе головними дипломатами країни. Причому вже є ознаки того, що найбільш гіпертрофованих обрисів ця тенденція якраз може набути при нинішньому керівнику держави!

— Тобто, МЗС ніколи не розглядалося як самостійне відомство, а радше як свій «зовнішньополітичний Секретаріат»?

- Після того, як пішов А.Зленко, саме так. Більше того, при В. Януковичу МЗС стало таким собі back office Президента. Наприклад, при Януковичі посли України за кордоном мали в першу чергу обслуговувати вузькі корпоративні інтереси «сім’ї» та окремих «наближених» осіб - у них просто часу займатись просуванням інтересів держави не лишалось. Пригадується, якось звільнили одного досить професійного посла тільки за те, що він не організував «культурну» програму Арбузову… Після цього, для кожного українського Посла візит когось з «сім’ї» став особистим викликом.

— З приходом до влади Петра Порошенка дуже багато надій покладалось на перезавантаження МЗС! У нього ще перед вибором була сформована сильна команда дипломатів – міжнародників, то чому ж за пів року ми тільки починаємо говорити про потребу системної реформи дипслужби, правильної розстановки  зовнішньополітичних акцентів, рахуємо кількість програних інформаційних воєн?

— Не все так просто! Революція Гідності підняла на поверхню страшні речі – у нас протягом останніх 4 років системно знекровлювали армію, вбивали дипломатію, гібридизували спецслужби. Звісно, в умовах війни і Уряд, і Президент концентруються на порятунку держави як такої, натомість дипслужба – обділена увагою. Хоча її цілеспрямовано знищували так само, як і армію. А це ж передовий загін, обличчя держави, своєрідна «розвід. рота» держави Україна у світі! Перед нами постали безпрецедентно складні виклики і загрози -  без сильної дипломатії нам не вистояти. Розумієте, за наявності потужної дипломатії, ми би зовсім по іншому вели переговори про мирне врегулювання ситуації на Донбасі.

— То як же її створити, при чому швидко? Вдалого та спокійного часу на реформи годі й чекати…

- Просто треба діяти! Війна – не привід зупиняти, чи тим більше не проводити реформи. Щодо оновлення Дипломатичної служби, то наразі слід сконцентруватись на трьох речах:

По-перше, - провести атестацію кадрів, щоб нарешті звільнитись від баласту Януковича, залучити свіжу кров - молодих патріотично налаштованих управлінців та повернути тих професіоналів з досвідом, зі знанням мов, яких свого часу просто «витіснили» з дипломатичної служби.

По-друге, - оновити зовнішньополітичні пріоритети - з акцентом на економізацію зовнішньої політики. МЗС має нарешті стати лобістом українського бізнесу закордоном.

По-третє, - питання військово-технічного співробітництва. Виявляється, у нас просто відсутня договірно-правова база для здійснення закупівель для потреб армії.

Крім того,  треба невідкладно оновити Закон «Про основні засади внутрішньої та зовнішньої політики» з тим, щоб визначити зовнішньополітичні пріоритети, які відповідають потребам нинішнього моменту, в тому числі відновити інтеграційний формат відносин з НАТО, а також до Закону «Про Дипломатичну службу України» з метою посилення ролі і місця МЗС в державі.

— Останні дипломатичні кадрові призначення Президента у багатьох викликають стриманий оптимізм – Ви його розділяєте? І як би Ви розставляли зовнішньополітичні акценти – з урахуванням стрімкої зміни геополітичних розкладів у всьому світі?

- Станом на зараз в понад 20 країнах ще не призначено послів, в інших, - заміна вже проситься давно. В чому затримки для мене особисто не зрозуміло. Тим не менше перші призначення, - у Францію, Польщу та Саудівську Аравію дуже вдалі, адже йдеться про спеціалістів по цим країнам, професійних дипломатів! Зараз, коли  єдина позиція міжнародної спільноти щодо агресії Росії проти України є надзвичайно важливою – роль послів є вирішальною. Тому треба якнайшвидше заповнити всі решту вакансій і приступити до заміни інших. В першу чергу треба вирішити питання з Берліном, Братиславою, Будапештом, Лондоном, Мінськом і Москвою. Щодо зовнішньополітичних пріоритетів, то слід відзначити декілька ключових:

ЄС – треба максимально користуватись всіма можливостями, які відкриваються для України після ратифікації Угоди про асоціацію. Те, що під тиском Москви ми відклали на рік створення Зони вільної торгівлі, хоч і політичне питання найвищого рівня, все одно певний програш вітчизняної дипломатії. Завдання на наступний рік – забезпечити ратифікацію Угоди всіма державами-членами ЄС і не допустити будь-яких сепаратних спроб змінити текст документа. Більш того, вже зараз варто думати про напрацювання вигідних для українських виробників рішень, наприклад, щодо збільшення квот для певних видів української продукції.

США – нам слід цілеспрямовано добиватися статусу особливого партнера США. Саме це  є запорукою збереження України, як незалежної країни.

СНД і Росія.  Президент Петро Порошенко утримався від участі в останньому Саміті СНД. Проте настав час ухвалити рішення про вихід з цієї організації, тим більше, що вона використовується, як майданчик для легітимізації агресії російської Федерації проти України. По Росії ситуація значно складніше. Цілком очевидно, що Кремль у найближчій перспективі не полишатиме своїх спроб і надалі дестабілізувати ситуацію в нашій країні. І не лише на Донбасі. Тому нам слід виробити план співіснування з цією країною і запропонувати його схвалити під час майбутніх переговорів у форматі «Женева +»,- Україна, Росія, ЄС, США, ООН та ОБСЄ.

— Ключові напрямки Ви перерахували, але ж світ – великий!

- Звісно, вказаними трьома напрямками не обмежуються пріоритети держави. Україні слід нарешті почати системно працювати з Азією, Африкою та Латинською Америкою. По суті, вибачте за алегорію, але там ще «кінь не валявся». Необхідно вже зараз укладати з країнами цих континентів угоди про вільну торгівлю, про взаємний захист інвестицій, про уникнення подвійного оподаткування. Поки не буде створено належного правового підґрунтя для бізнесу, проривів не буде. Завдання держави, і в першу чергу української дипломатії створити умови, а працювати там український бізнес вже вміє. Знаю це з власного досвіду.

— Часто говорять, що зовнішня політика країни – відображення внутрішньої. Ви прийняли рішення йти в політику якраз щоб змінювати країну з середини, щоб цей зв'язок був правильно організованим? Яку команду обрали собі в поміч і чому?

- Це був свідомий вибір! Я зрозумів, що хай ти навіть чи не найбільш патріотичний і професійний дипломат, самостійно країну не зміниш, систему не зламаєш. То не під силу жодному дипломату чи представнику будь-якої іншої професії. По суті, ми стали заручниками тієї недолугої політики, яку провадили останні уряди та президенти. Саме тому було ухвалене рішення знайти ту команду, з якою можна буде впроваджувати зміни, будувати якісну нову країну. У підсумку роздумів на цю тему виявилося, що таких команд в Україні просто не існує у природі. Проте на щастя мої роздуми в часі співпали з роздумами великої кількості людей з інших сфер. Об’єднавшись, ми почали творити якісно нову політичну силу, яка зараз вже відома як «Сила Людей». Що цікаво, на першому етапі, а почали ми в січні 2013 року, мова не йшла про політичну партію. Ми ставили перед собою зовсім інше завдання, - створити громадсько-політичне середовище, в якому би згуртувалися небайдужі  успішні люди з різних сфер і професій, - науковці, представники ЗМІ, юристи, громадські активісти, підприємці, економісти, представники місцевого самоврядування.

У нашому випадку спрацювала синергія зусиль. І хоч нам пройшлося пройти через безліч дискусій «до хрипоти», досить швидко вдалося узгодити спільну ціннісну платформу, провести протягом минулого року презентацію напрацьованої моделі по всіх куточках України, протестувати і удосконалити нашу ініціативу. Лише після цього, коли до нас приєдналося понад 2000 активістів, які об’єдналися у понад 250 орг.комітетів по всій Україні, було запущено сам процес створення політичної партії!

— А хто Ваш лідер?

- Як це не дивно, це питання задають нам всі і завжди. Розчарую. У партії «Сила Людей» немає «вождя», найвища посадова політична особа – Головуючій у Політичній Раді, який обирається на один рік з можливістю переобрання ще на один рік. Найвища адміністративна посадова особа – керівник національного Секретаріату, який обирається з’їздом. Його завдання – управління всіма справами партії без втручання в політичну сферу.

— Складається враження про щось унікальне в нашому політикумі… Отже, ви намагались пройти весь процес створення партії «з низу», щоб репрезентувати всі активні верстви суспільства? Але чим ще «Сила Людей»  - «інша»?

- Велика проблема нашого суспільства якраз і полягає в тому, що більшість партій (а їх зареєстровано понад 200) функціонують «під вибори». В міжвиборчий період діалог з суспільством і будь-яка робота припиняється – просто за відсутністю потреби в ньому у політиків. Ми ж пропагуємо абсолютно інший підхід, працюємо системно, реалізовуємо широкомасштабні проекти: освітні, законотворчі, благодійні тощо. Днями ми запустили проект під назвою «Створення кадрового резерву, щоб змінити країну». За 23 роки існування України жодного разу такого роду проекти не доводилися до логічного завершення, хоча анонсів і заяв було безліч. Ми це зробимо, адже в державі величезний брак кадрів, - і в органах державної влади, і в місцевому самоврядуванні, і в політичних структурах тощо.

Крім того, в найближчих планах запуск потужного аналітичного центру. Його завданням буде аналіз політики та законодавства та напрацювання проектів нормативно-правових актів, які ми пропонуватимемо Уряду та парламенту. Далі на черзі благодійний фонд, Центр соціологічних досліджень та інші інституції. Адже «Сила людей», - це не лише партія. Наш успіх у тому, що громадсько-політичне середовище, в яке ми об’єдналися, спирається на потужні інституції, і на величезну кількість простих людей, яким набридло жити в банановій країні.

— Але ж першочерговою метою будь-якого об’єднання, яке стало політичною партією є участь у виборах - щоб отримати певні важелі впливу та мати змогу реалізовувати своєї програмні засади. Для «молодої» партії, якою є «Сила Людей», можливо, ці вибори є тренувальними – то як взагалі оцінюєте шанси?

- Відповім декількома тезами:

По-перше, - про жодне «тренування» не йдеться. Ми вриваємося в вищу політичну лігу Україну, щоб перемагати.

По-друге, - цілком зрозуміло, що ми свідомо пішли «довгим шляхом» і реєстрували партію далеко не під вибори.  Для нас день голосування 26 жовтня – це не можливість «засвітитись», а відверто скажу, «рішення камікадзе».

По-третє, - приємно відзначити, що перші тести на живучість партія «Сила Людей» вже пройшла.

- Перший тест - ми відкрито та публічно вперше в історії України зібрали грошову заставу, потрібну для участі у виборчих перегонах. Зайняло це близько 10 днів, хоча сума чималенька, – понад 1,2 млн. грн.

- Другий – на відкритість - також успішно подоланий: коли формувався список кандидатів, ми абсолютно транспарентно, прямо на з’їзді партії провели рейтингування кандидатів (таємно, бюлетенями) і таким чином сформували передвиборчий список. Крім того, рух «Чесно» визнав нас партією, яка відкрита для суспільства на 100%, адже всі наші кандидати розмістили свої декларації про доходи та повні автобіографії на партійному сайті.

- Третій тест – на впізнаваність -  теж позаду: ніхто не вірив, що «Сила Людей» взагалі потрапить хоч в якісь соціологічні рейтинги. Але станом на зараз, зовсім не очікувано для нас, ми потрапили в перші рейтинги. Правда з невисокими відсотками, проте, як кажуть, «ліха бєда начало». І це при тому, що ми фактично позбавлені у доступі до ЗМІ, адже принципово працюємо без коштів олігархів. Все, що можемо собі дозволити, - безпосереднє живе спілкування з виборцями на вулиці («від дверей до дверей») та соціальні мережі.

— І все таки  - можна говорити, що «Сила Людей» – політичний проект, хай навіть дуже «якісний»?

- Ні в якому разі! Бо незалежно від того, які відсотки ми наберемо цього разу чи які наберемо на місцевих виборах у 2015 році, – ми вже відбулись. До нас приєднуються люди, з нами хочуть співпрацювати - і не лише ті, хто себе бачить в політиці, «Силу Людей» просто хочуть підтримувати, йти з нами далі… Наприклад, вся оргтехніка, яка є у нашому штабі – надана нашими прихильниками у користування.  Безпосередньо під час зустрічей з виборцями до нас приєдналися потужні групи підприємців та громадських активістів у Кременчузі, Кривому Розі, Пирятині, Житомирі, Харкові та в багатьох інших містах.  Вибори ще не завершились, а ми вже будуємо довгострокові плани на майбутнє.

— Не можу не запитати про так звані «механізми упередження». У  довгостроковій перспективі у цієї політсили дуже хороші шанси, власне, ви вже публічно оголосили про «заявку на успіх». З огляду на те, що Україна ще років 20 буде боротись з кланово-олігархічною системою, вами можуть зацікавитись, певно, будуть намагатись впливати, щось - комусь пропонувати? Які запобіжники передбачили, щоб не стати схожими на інших, щоб не продавати прохідну частину списку, щоб не розчарувати людей, які вам повірили?

- Дякую за запитання – воно дійсно важливе! Так, ми передбачили подібні ризики і намагаємось їх нівелювати, правильно побудованими процедурами і чітко виписаними правилами. Наприклад, у нас діє Центральна контрольно-ревізійна комісія, такий собі сканер на професійність, патріотизм та чистоту. Вже були випадки, коли з певних причин ми відмовляли кандидатам у членстві в партії. Крім того, існують так звані люстраційні критерії – дуже жорсткі, але справедливі: до нас не може потрапити той, хто був замішаним в корупційних діяннях або перебував на деяких владних посадах (нардепа, урядовця, Генпрокурора тощо) впродовж останніх 10 років.  Люди старої системи мали шанс – вони ним або не скористались, або його змарнували. І зараз, коли країна потребує складних, непопулярних і дуже сміливих рішень, владу та відповідальність мають отримати виключно незаплямовані професіонали-патріоти. Тільки так переможемо і вистоїмо!

— І все ж партія, якою б «горизонтальною» вона не була, це – «обличчя». Якщо працювати під вибори – бажано щоб перші люди в списку були «іміджеві», якщо для системної роботи – професійні. Якою є команда «Сили Людей»?

- У цьому ми якісно відрізняємось. Наша мета – створити таку модель партійного існування, щоб незалежно від першого номера, першої десятки чи якихось окремо взятих особистостей – політична система, яку ми створюємо, існувала, була потужною та дієвою. Так, у нас є яскраві особистості: відомий адвокат Олексій Гончарук, урядовий уповноважений з питань етнонаціональної політики Геннадій Друзенко, знаний конституціоналіст – Віктор Мусіяка, яскравий громадський діяч і політолог Олександр Солонтай, один з найуспішніших мерів України  Юрій Бова, є й багато інших з різних куточків нашої Батьківщини. Проте важливо інше: ми об’єднали людей, які вже досягли успіху у своїх обраних сферах, є самодостатніми та успішними.  Якщо говорити загалом, - ми задаємо новий тренд, започатковуємо абсолютно інший – якісніший -  підхід до партійного будівництва…

— Ледве не створюючи прецедент в нашому політикумі…

- Саме так – створюючи прецедент, показуючи людям, що ті, хто намагається до них загравати виключно під вибори, а насправді вважає їх просто «електоратом», не гідні їхньої довіри, мають піти в минуле. Ми будемо цілеспрямовано і послідовно розбудовувати нашу політичну силу – спільно з тими, хто сповідує такі самі цінності та принципи.

— Наостанок: Ви - дипломат, який став політиком. Теж свого роду прецедент, але хіба це можна поєднувати? Чи не пожертвуєте дипломатією, як справою «всього життя» задля політичної кар’єри?

- Звісно ні. Навпаки, саме як політик зроблю все для того, щоб наша країна послідовно ставала на шлях впровадження про-європейських реформ, більш того – на шлях досягнення регіонального лідерства. Україна має всі шанси стати новітнім Східно-Європейським тигром.

Для цього партія «Сила людей» і всі наші прихильники працюватимемо не покладаючи рук. Головне – рухатись вперед з усвідомленням того, що після Революції Гідності ми просто не маємо права змарнувати шанс на оновлення країни. Маємо бути достойними величезного кредиту довіри, який нам дали люди на Майдані, отже так само рішуче маємо нарешті провести своєрідну «Революцію Ефективності» і почати будувати країну, де сила людей буде не «протестною», не «майданівською», а силою конструктивною та державотворчою!

Розмову провела Марія ГОЛУБ