3

Коли в Україні з’являться місцеві референдуми?

Про це І.Когут та О.Заславський заявили на прес-конференції в УНІАН, коментуючи ухвалений рівно рік тому в першому читанні законопроект "Про місцевий референдум".

За 20 років незалежності в Україні відбулося понад 150 місцевих референдумів (на 135 з яких були ухвалені конкретні рішення). І це з урахуванням того, що закон «Про всеукраїнський та місцевий референдуми» сьогодні фактично не дає змоги реально використовувати даний інструмент прямої демократії.

Переважна більшість референдумів відбувалась в 90-х роках, зараз же профільний закон юридично та морально застарів. Місцеві референдуми часто не проходять навіть стадії ініціювання внаслідок надмірної регуляції - якщо ініціатива суперечить інтересам місцевої влади, то референдум просто не відбувається.

Експерт Лабораторії законодавчих ініціатив Олександр Заславський відзначає: "Наприклад, у Львові неодноразово ініціювали референдум щодо дострокового припинення повноважень міського голови (Буняка, а пізніше – Куйбіди), але провести референдум не вдалося. В Херсоні також було три спроби ініціювати місцевий референдум – жодного разу ініціативна група не була зареєстрована. Останній раз предметом референдуму передбачалося зробити заборону будівництва МакДональдсу у міському парку. Ініціаторів не зареєстрували у зв’язку з тим, що були технічні помилки в документи, які надала група за результатами зборів громадян".

Разом з тим, в українському суспільстві існує значний запит на дієві місцеві референдуми, про що свідчать цифри наведеної статистики.

"Виклики, які сьогодні переживають українські міста, й Київ зокрема, спонукають говорити про проблему відсутності місцевих референдумів, проблему участі громадян у вирішенні справ громади, - зазначає Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут. - Те, що зруйнували частину Андріївського узвозу, те, що нещодавно була історія зі спробами забудови Пейзажної алеї, те, що в Харкові рубали ліси й проводили дороги, свідчить - місцеві органи влади не спрямовані на конструктивний діалог.

Не спрямовані вони і на залучення громадян, на консультації та інформування. Це велика проблема. В той же час інститут місцевого референдуму все ще залишається архаїчним в контексті законодавчого забезпечення. Потрібно зробити все, щоб активні громадяни могли реалізувати свої право на волевиявлення, на народовладдя", -  продовжує експерт.

"Питання виходить на порядок денний також через особливу активізацію громад. Дедалі більше людей об’єднуються. Переважна більшість об’єднань пов’язані з протидією забудовам, вирубкам лісосмуг. В системі, коли місцева влада намагається в спосіб уникнути будь-яких публічних консультацій, громадянам потрібно дати ще один механізм для вирішення таких проблем", - додав Ігор Когут.

Разом з тим, сьогодні вже запущений механізм оновлення відповідного законодавчого поля - 19-го квітня 2011 року у першому читанні був ухвалений проект закону про місцевий референдум (№7082). Він переданий до Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування для підготовки до другого читання.

Тож наразі існує шанс отримати реальний інструмент місцевої демократії, який би діяв відповідно до міжнародних стандартів (Кодексу належної практики щодо проведення референдумів Венеціанської комісії). Більше того, Указом Президента України від 24 березня 2012 року № 212/2012 затверджена Стратегія державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, серед завдань якої зокрема передбачається "удосконалення процедур проведення місцевих референдумів", а прийняття відповідного закону включено до Плану першочергових заходів.

Разом з тим, існує небезпека того, що законопроект не відповідатиме як європейським стандартам, так і запиту громадянського суспільства. Зокрема, в ньому були збережені застарілі положення з де-юре діючого закону щодо висування ініціативної групи на загальних зборах громадян, процедура яких має бути прописана в статуті міста або села - але ж далеко не в усіх містах є статути. Крім того, в самому законопроекті частково прописуються вимоги для проведення відповідних зборів, що може значно ускладнити процедуру ініціювання місцевих референдумів.

Ці та інші ризики лише посилюють негативні тенденції послідовного обмеження політичної свободи органів місцевого самоврядування та зростання їх ресурсної залежності від уряду.