4

Галочки на полях Чорнобиля

«Атоми мають довге життя, а люди - коротку пам’ять»

З фільму «Chernobyl 4ever»

Часом, щоб згадати щось, людина ставить на полях блокноту галочки. Аби, гортаючи сторінки своїх записів, знову натрапити на позначені рядки. І, перечитуючи їх, пригадати те, що було відмічено як важливе. Дивовижно, але настав момент, коли чорна клякса Чорнобиля, що заплямила сторінки української історії, стала геть непомітною для ока. І тепер потребує бути відміченою галочками на полях.

В контексті недавніх подій під Кабміном очевидним є те, що Чорнобиль в Україні забувається. І хоча численні наслідки катастрофи 86-го року залишаються невирішеними на всіх рівнях – державних і соціальних, про цю тему воліють не пригадувати без особливої потреби, чи то навіть вигоди.

Імена ліквідаторів йдуть у небуття. А тим часом, ровесники Чорнобиля уже сприймають цю подію відірваною від реальності, віртуальною, через комп’ютерну гру «Сталкер».

Зона стає певним феноменом – виразкою на тілі країни, яка болісно ниє, але на яку вперто намагаються не звертати уваги.

До 25-річчя трагедії на замовлення телеканалів ARTE (Франція) та RTBF (Бельгія) був створений документальний фільм про сучасний Чорнобиль. Покази фільму «Chernobyl 4ever» з успіхом пройшли на кількох європейських телеканалах, за злим роком співпавши з новим знівеченим дітищем ядерної енергетики – Фукусімою.

В Україні фільм не набув заслуженого розголосу. Його було презентовано на самій станції для працівників, в місті Славутич та в пізньому нічному ефірі Першого Національного телеканалу. Тож подивитися продукт мало нагоду зовсім небагато людей. Хоча інформаційна наповненість цього фільму вражає. Деякі теми та факти про Чорнобиль взагалі озвучуються вперше.

У грудні продюсерський центр «Новий Київ» провів спеціальний показ у кінотеатрі «Кінопанорама». Нині команда веде перемовини з українськими телеканалами про трансляцію фільму. Одночасно з цим, «Chernobyl 4ever» проходить відбірні етапи на участь у міжнародному фестивалі документального кіно «Docudays».

Режисер фільму Алан де Альо, маючи сам освіту ядерника, зараз продовжує тему атомної енергетики і працює над новим фільмом про Фукусіму. У своїх фільмах автор гостро критикує ядерний бізнес як такий. І намагається пролити світло на досі невідомі аспекти атомної енергетики.

Ми запитали Алана де Альо про його досвід роботи над фільмом «Chernobyl 4ever».

— Чому європейські телеканали зацікавилися створити це кіно?

- Ніхто не дбає про Чорнобиль. Всі забули. Кожен думає, проблема усунена протягом тривалого часу. Тому важко було переконати телеканали брати участь у проекті. Ми розвиваємося в дуже безвідповідальному світі. Всі припинили виконувати громадянські обов’язки. Адже громадянин – це той, який каже: «Я буду керувати своїм життям і брати участь у світовому процесі. Я не дозволяю вирішувати мою долю за мене». Але всі мовчать. На атомній станції ніхто не бере на себе відповідальність, якщо відбувається нещасний випадок. Подивіться, що сталося з Tepco в Японії ... Про це не можна не знімати.

— Ви знімали фільм на станції. Які ваші особисті враження від сучасного Чорнобиля?

- Змішані почуття. Я люблю це місце, тому що воно наче поза світом і водночас це центр світу.

— Що відбувається у Чорнобилі тепер?

- Це все просто великий безлад. Ніхто не бере насправді відповідальність на себе. Я не впевнений, що роботи з будівництва будуть колись закінчені. Роботи там йдуть винятково з метою зміни думки громадскості. Окозамилювання. Це все для того, щоб приховати сліди катастрофи під ковпак, а не усунути проблему. Після Фукусіми немає необхідності більше працювати над поліпшенням думки щодо безпеки атомної енергетики. Крім того, через світову кризу, міжнародне співтовариство залишить Чорнобиль. Японія, яка є одним з донорів, зупинить свою фінансову допомогу. Отже, давайте чекати краху старого саркофагу… Чи, можливо, щось нове має статись, що змусить нас повернутись до робіт над реактором...

— Чому на вашу думку проблеми Чорнобиля все ще залишаються невирішеними?

- Політична ситуація та корупція в Україні є найбільш важливою проблемою в Чорнобилі. Чорнобиль є концентратом України, карикатурою, щоб зрозуміти що відбувається там, погляньте на свою країну.

— У фільмі цікаво підібрано головних героїв. Розкажіть про цих людей.

- Ми знайшли гурт Asfalt, які стали головними героями фільму. Це рок-група, що співає пісні про Чорнобиль. Вони це роблять для того, щоб підтримати пам’ять. Учасники гурту мають вік катастрофи. Вони намагаються достукатися до прийдешніх поколінь. Адже нова генерація, молоді люди в основному вважають, що Чорнобиль закінчився. Для молоді Чорнобиль стає віртуальністю, грою під назвою «Сталкер» … Але це небезпечно забувати! Листоноша завжди дзвонить двічі...

— Яке враження справив фільм на європейських глядачів?

- Так випадково сталося, що глядачі побачили фільм, коли сталася Фукусіма. Так що це був шок. Чорнобиль показав, що якщо ми не можемо виправити реактор №4 після 25 років катастрофи в Україні, то як японці будуть виправляти чотири реактори, та ще й біля океану, де постійно присутній ризик наступного цунамі? Як взагалі можна було будувати саркофаги в районі, де землетрус силою 9,5 балів може статися кожної хвилини…

— Де можна подивитися цей фільм в Україні?

- Зараз фільм поданий на розгляд відбірної комісії Міжнародного фестивалю про права людини Докьюдейз. Ми дуже розраховуємо на позитивний висновок комісії. Тоді фільм буде показаний наприкінці березня 2012 у Будинку кіно в Києві.

Ганя ГАВРИШ