12 листопада 2017

День Подяки і фальстарт Дід Морозів

2012-11-26 23:18:00. Суспільство

В середині листопада моя подруга була у Гамбурзі – вболівала за Кличка. Я в ці ж дні була у Києві. Коли он-лайн обмінювалися враженнями, виявилося, що головна емоція в нас однакова: як, вже? Річ у тім, що і в Києві, і в Гамбурзі повним ходом почалася підготовка до зимових свят. В Київському Сільпо поставили Санту (саме його, а не Діда Мороза), а в Гамбурзі безсовісно продавали різдвяне печиво.

Якраз зараз, наступного дня після Дня Подяки, у Сполучених Штатах починається активна підготовка до Різдва. Така традиція. Спочатку Halloween, коли все страшне, помаранчеве, в гарбузах і павутинні. Потім День Подяки – індичка, family reunion і перше підведення річних підсумків. І вже потім, за 4 тижні до Різдва, починається, власне, Різдвяний ажіотаж. Санта-Клауси, гірлянди, каток і ялинка біля центра Рокфеллера, шалені знижки.

У Західній Європі День подяки не святкують, бо ж вони індіанцям ні за що не вдячні, але неписаного „правила 4 тижнів” донедавна дотримувалися і там. Цього ж року всі ніби подурніли – і у них, і у нас.

Перша вірогідна причина різдвяно-новорічного фальстарту – об’явлений на 21 грудня кінець світу. Дійсно, коли є ризик бути позбавленим свята (і не одного, не двох, а всіх і назавжди), то краще відсвяткувати раніше. Про всяк випадок.

По-друге, можна звинуватити маркетологів у тому, що вони просто хочуть заробити більше грошей, а Новий рік і Різдво – це ніби свисток арбітра. Рука з прапорцем різко опускається вниз... можна!

І третє. Замість свята нам нав’язливо пропонують його атрибути. Вони такі очевидні і доступні, що аж ніяк не чарівні. На одному з форумів пишуть: прикрашені ялинки у листопаді, це як наречена, яка за місяць до весілля вештається всюди у білій сукні і фаті. По-моєму, дуже влучно. З одного боку, очікування свята – це прекрасно. Але ж... очікування! Коли ти чекаєш, але свято ще не тут, воно в дорозі, десь в Лапландії. Ти чекаєш, коли дістанеш коробки з іграшками, коли розкладеш їх на столі, і тато розкаже ту саму історію про отой старий шар, який купили, коли йому виповнився рік. Чекаєш, коли можна буде вирізати сніжинки і клеїти на вікна; коли час писати листи, щоб дійшли до друзів якраз на свята. Чекаєш, ну коли вже можна прикрашати оселю і вішати на двері зелений пухнастий віночок! І оце „ну коли вже?” і є прекрасний чарівний період очікування свята, чуда; дитяча радість – ну нарешті, можна...

А тепер, виявляється, можна коли хочеться. Хоч у вересні діставай собі іграшки, вішай на двері віночок, купуй нові гірлянди. Тільки це як з нареченою. Святість весільної сукні в тому, що її можна вдягти лише раз і лише у визначений день. Недоступність атрибутики, дуже делікатне її використання поєднують „свято” і „святість” не лише морфологією.

Маю питання. Дід Морозів вистачає.

А чудо коли?

Іринa ЯКОВЛЕВА