Прошу все нижче написане не сприймати як агітацію чи антиагітацію за будь-які політичні сили чи кандидатів. Тут викладені лише власні відчуття та спостереження, викликані виступом кількох політиків на майдані Незалежності у Рівному. Це мої суб’єктивні думки та сприйняття.
Після мітингу ВО "Батьківщина" та ВО "Свобода" у Рівному залишилось кілька моментів, які викликали кілька питань.
Хто бреше? — це питання виникло, коли послухав виступи Ярсенія Яценюка та його місцевого однопартійця Юрія Вознюка. За версією виборчого списку "Батьківщини", на підготовку чемпіонату з футболу Євро-2012 Україна витратила 10 мільярдів гривень. А Юрій Вознюк у своєму виступі назвав цифру в 13 мільярдів. Єдине, в чому зійшлись обидва політики, це в тому, що футбольний чемпіонат нашій країні був не потрібен.
Так само не могли дійти згоди Яценюк і Вознюк у питанні вартості утримання Президента. Арсеній Яценюк у своїй промові назвав цифру в чотири мільйони гривень на день. У той час, як Юрій Вознюк "виділяв" на утримання Януковича лише 1,3 мільйона гривень. Чи то обидва політики просто не знають, про що говорять, або свідомо обманюють електорат.

Навіщо палити мости? — поставив я собі питання, почувши відповідь Арсенія Яценюка, на питання одної рівнянки про його ставлення до партії Віталія Кличка УДАР. Екс-спікер парламенту порівняв партію боксера-політика з товаром у гарній обгортці. Який смердить, коли ти його розпаковуєш. На мій погляд — некоректна відповідь. Навіть з огляду на те, що УДАР, скоріш за все, потрапить в парламент і з Кличком доведеться домовлятись для створення антирегіональної більшості. Якщо її, звісно, хтось збирається створювати. У мене все частіше складається враження, що більшість Яценюку не потрібна.
Куди зручніше отримати в майбутній Верховній Раді "блокуючий пакет" голосів, зайняти опозиційну нішу і вже звідти, на критиці влади і Януковича, стартонути на президентські вибори 2015 року. Хоча, можливо, я й помиляюсь. Але Олег Тягнибок був більш обережним у висловах, сказавши присутнім про важкий переговорний процес узгодження мажоритарників. Та про можливість компромісу між політичними силами, які прагнутимуть зміни нинішньої влади.
Навіщо масовка? — виникло це питання вже після завершення мітингу. На сцені стояло майже десяток місцевих політиків, але слово дали, окрім Олега Тягнибока та Арсенія Яценюка, лише Юрію Вознюку, Олегу Осуховському та Юрію Прокопчуку. Вибір логічний. У Вознюка і Осуховського у Рівному потенційні виборці, а Прокопчуку належить по статусу. Але навіщо у статусі сценічних меблів були такі поважні люди, як Микола Кучерук, Вадим Сидорчук, Валентин Королюк та Сергій Кошин — для мене лишилось загадкою.
Хто є хто? — це найголовніше питання цього мітингу. Взагалі то, трохи кумедно дивились поруч Олег Тягнибок та Арсеній Яценюк. Вони геть різні. Пам’ятаєте, як у школі: є відмінники-заучки, яких зараз часто називають "ботанами", і хлопчаки-шибайголови. Перші гарно вчились, але не могли бути "заводилами", лідерами компаній. Другі ж, навпаки, могли організувати і повести за собою зграю.

Голос Тягнибока звучав революційно, у ньому відчувалась чоловіча харизма. І не важливо, що він говорив. Він говорив це так, що не виникало жодних сумнівів в тому, що він вірить в істинність своїх слів.
Арсеній Яценюк, натомість, виглядав втомленим. І скільки він не намагався вибудовувати революційну риторику, скільки не пробував "заводити" натовп — у нього не виходило.

Відчувалось, що насправді він інший: тихий, розумний і спокійний "відмінник".
Цікаво буде подивитись, як ці дві протилежності будуть "дружити" проти регіоналів у наступному парламенті.
Олексій КРИВОШЕЄВ