2

Киівський маніфест (Проект для роздумів)

1. Засоби для існування в Києві

Нам потрібний дохід, достатній для того, аби мати, за що прохарчуватись, вдягнутись, доїхати на роботу, доглянути дітей. Цей дохід має забезпечити або оплачувана робота, або власний бізнес. Київ — найрозвинутіший регіон України, валовий регіональний продукт на душу населення у Києві втричі вищий за середньоукраїнський, понад 48% прямих іноземних інвестицій спрямовується саме в Київ. Потенційно у киян мають бути всі можливості для нормального працевлаштування чи власного бізнесу. У чому ж проблеми?

По-перше - відбувається монополізація київських ринків зайшлим бізнесом, який витісняє дрібніших підприємців, що не мають прикриття влади. По-друге - триває захоплення власності, коли київські заводи передаються у приватну власність новим «зіркам бізнесу», а відтак припиняють роботу і перепрофільовуються у склади, гіпермаркети тощо. Кияни вимиваються із управлінців середньої ланки державних органів виконавчої влади. Нові «регіональні» міністри привозять із собою власну челядь.

2. Комфортне проживання у нормальних житлових будинках

За показником введення в експлуатацію житла Київ також безумовний лідер в Україні. Проте значна частина житлових будинків у різних київських районах виглядають як після пожежі. Вони обдерті, з розбитими під’їздами, поламаними ліфтами. В центральних районах нові будинки тиснуть на стару забудову, практично не залишилось зелених двориків, не кажучи вже про сквери та парки. Здається, що проблема житлового фонду нікого не цікавить. Міська рада безмежно далека від цих проблем, а районних рад уже немає. Кожен рятується, як може. Хоча поодинці (кияни — окремо, влада — окремо) вирішити це питання неможливо.

Зміна структури обслуговування житла, включення в процес управління житловим господарством киян є необхідною умовою покращення. Без цього руйнація триватиме далі.

Реалізувати програму реконструкції та утеплення житлових будинків Києву цілком до снаги. Проте для цього потрібна достатньо автономна від державної київська міська влада. Значна частина киян втомилась від «київської комуналки» і відселилась за межі Києва, але працює у місті. Частково пом’якшивши проблему житла для молоді (адже квартири тих, хто поїхав, заселили їхні ж діти) переселення за Київ посилило проблему доступності місць праці.

3.Транспортна доступність

Київ — величезне місто. Ті, хто мешкає у спальних районах чи за межами Києва, повинні дістатися до місць праці. Слабкий розвиток громадського транспорту, нераціональна організація руху основними київськими вулицями перетворює пересування столицею у величезну проблему. Центральні вулиці блоковані стихійно припаркованими автомобілями. Транспортні розв’язки, збудовані в останні роки на набережній, не вирішують проблеми, оскільки всередині міста нічого не змінюється.

Що тут можна було б зробити?

По-перше змінити політику щодо відведення місць для зведення офісних будівель у центральній частині міста. Всі найбільші офісні та урядові будівлі, які потребують сотні паркувальних місць, поступово мають бути виведені на міську периферію. Жодний новий офісний центр без підземного паркінгу не може бути введений в експлуатацію. На всіх крайніх зупинках метрополітену, кінцевих маршрутах глобального міського наземного транспорту мають бути обладнані стоянки для автомобілів. Паркування має передбачати невелику платню, аби водії були зацікавлені паркуватися на в’їзді до Києва, а по місту пересуватись громадським транспортом. Має бути встановлено обмеження на в’їзд автомобілів до центральної частини міста.

Управління дорожнім рухом у місті має бути побудоване за принципом пріоритету для громадського транспорту. Розвиток велосипедного руху, особливо у спальних районах, де є для цього кращі можливості ніж у центрі міста, також мінімізує проблему доступності з мінімальними затратами.

4.Безпека

В Києві чимало міліції, але охороняє вона не киян, а владу. Це неправильно. Київ має змогу утримувати власну поліцію безпеки, яка буде залежною від київської громади і відповідатиме за порядок на вулицях та дворах. Місто має заохочувати створення у багатоквартирних будинках систем будинкової безпеки, підключення будинків до сигналізації, впровадження охоронюваних під’їздів.

Міська поліція здатна мінімізувати вуличну злочинність, наркоманію, квартир¬ні крадіжки. Поруч з поліцією важливим елементом безпеки має стати освітлення дворів та розміщення камер відеоспостереження.

Зменшення витрат на різного роду «беркутів», які борються з людьми, та переорієнтування цих коштів на міську поліцію, відеонагляд та освітлення дворів дасть значно кращий ефект.

5. Київ — українське місто

Київ — не тільки офіційна столи¬ця України. Київ має бути українським містом. Тільки тоді він стане привабливим для всієї України й для світу. Російсько-англійський суржик у рекламі, архітектурі, дизайні має бути замінений на високохудожню українськість. Реклама, телебачення, радіо, культурні заходи повинні мати українське коріння, бути україноцентричними та європейськими за духом. Дитячі садки, школи, ВНЗ мають готувати справжніх українських киян, а не «совкових» космополітів.

Українськість Києва — гарант захисту киян від тиску міграції з інших держав та регіонів. Столиця української держави не може бути не українською.

Київ має стати столицею фестивалів не тільки України, але й Східної Європи. Для цього тут є інфраструктура, справа лише за доброю волею київської влади та промоцією цих ідей в європейському культурному просторі. Чи можливо все це зроби¬ти в Києві? Безперечно так! Чи можливо це зробити за нинішніх умов? Безперечно ні! У чому тоді причина?

Головна причина у тому, що сьогодні Київ фактично окуповано владою, яка є чужою для Києва та киян. Київ не тільки позбавлений прав, які мають міста — обласні центри, він принижений законом про Київ, він принижений законом про державний бюджет України. З нього викачують все більше і більше ресурсів, його обмежують у правах. Держава не повинна так поводитись зі своєю столицею. Сьогодні йдеться не стільки про розвиток Києва, а про порятунок і від подальшої де-градації. Для цього потрібно кілька речей. Перше — повернути Києву місцеве самоврядування. Друге — повернути Києву ресурси, відібрані нинішньою владою. Третє — ухвалити нові правила виборів Київради та міського голови й нарешті призна-чити вибори. Решта — справа відповідальності самих киян!

Сьогодні Київ фактично окупований владою, яка є чужою для Києва та киян.

Пропозиції та зауваження можна надсилати за адресою: [email protected]