4

Початок кінця

Мабуть, лише лінивий не обговорював теми кінця світу. Ні, не того, про який написано у Святому письмі, а того, який пов’язують із завершенням календаря майя. Ніби все, далі життя не буде. Що з цього приводу тільки не говорили! Здивувало у цій ситуації не тільки факт, що люди повірили, а й те, як власне вони зреагували.

Замість того, щоб провести якомога більше часу зі своїми рідними, подбати про душу, намагаючись виправити усі помилки, сказати несказане й устигнути іще так багато, чимало людей побігло запасатися провізією... Підготовка духовна перетворилася на накопичення товарів, які в принципі можуть не знадобитися. Душа укотре відійшла на другий план.

Саме з цього і починається кінець. Нехай не фізичний, але моральний. Кінець того, що відрізняє людину від усіх інших живих істот...

Іще однією темою насущною стала для рівнян зима. Вона, за гіркою для нашого міста традицією, прийшла раптово на початку грудня. Невеликий сніг умить розмалював чорний асфальт спершу білими плямами, а затим і легким простирадлом. На жаль, крижаним...

Виходячи вранці вівторка з будинку, щиро зраділа: тротуар був добре посипаний піском. Зраділа, бо йти доводиться з гірки, а тому послизнутися чи навіть впасти тут — справа для зими фактично звична. Тому пісок сповіщав про легку й безпечну ходу. За що окрема подяка нашому двірникові.

Як виявилось, щастя було нетривким. Щойно закінчилась територія будинку, і відповідно, площа роботи нашого двірника, як на льодовому асфальті закінчився і пісок.

Ледь тримаючись на ногах, проходжу повз іншого двірника. Жіночка років 60 - показово змітає сніг зі сходинок кафе.

– Уявляєш, питає, чого не посипала? – переповідала вона знайомій розмову з перехожим. – Ще посипати я їм буду! Рано ще!

Слова у мене закінчились, щойно жінка договорила...

А піруети на льоду продовжились...

Чомусь здалося, що це лише початок... Початок великого кінця нормального пересування вулицями міста.

Хоча, чого боятися, це ж лише до 21 грудня :) 

Ірина НИЧИПОРУК