4

Плем’я довгошиїх жінок

Влада Таїланду вирішила не втрачати таку туристичну родзинку, тому офіційно виділила племенам територію на півночі країни (неподалік кордону із М’янмою), забезпечила їх паспортами й початковою освітою.

Нині селище, де живуть дівчата з довгими шиями, чи не найбільш відвідуване туристичне місце Таїланду. Вхід до цього селища, звісно, платний.

За таких обставин не дивно, що їм заборонено залишати територію резервації.

Плем’я розмовляє на своєму діалекті, якого тайці не розуміють. Тайців одначе вони розуміють, адже вивчають їхню мову в школах.

Карени широко відомі як «плем’я довгошиїх жінок». Та насправді ці жінки належать до підгрупи Каренів – племені Падонг (Падунг). Решта племен народу Карен не носить на шиї металевих кілець.

Як розповіла наш гід, у світі є лише 2 племені довгошиїх – у Таїланді та Африці. Тайські жінки видовжують свої шиї не окремими кільцями, які витягують шийні хребці, а металевими «нашийниками» у вигляді кілець. Під їхньою вагою опускаються кістки плечового корпусу, і за рахунок цього шия має довший вигляд. У цьому є своя перевага, адже, на відміну від африканських жінок, тайські можуть зняти «комір» будь-коли, і їхні шиї не зламаються. Окрім того, якщо дівчина вийде заміж і вони разом з чоловіком вирішать зняти кільця, правила племені не забороняють цього робити.

Дівчата починають носити «комір» із мідних та латунних дротів із 5 років, регулярно збільшуючи кількість кілець, тому ця металева конструкція може сягати 5-6 кілограмів. Існують різні версії, чому саме це плем’я почало їх носити:

— Коли чоловіки йшли на полювання, жінки та діти залишалися самі у селищах, тому й вигадали такий своєрідний захист. Вважалося, що через кільця дикі тварини не могли перекусити шию.

— Цей металевий «комір» робив жінок некрасивими й таким чином рятував від рабства, до якого їх могли забрати чоловіки з ворожих племен.

— Ця традиція – елемент поклоніння духам лісу.

— Кільця роблять жінок особливо привабливими. Чим більше кілець, тим довшою стає шия, а отже – жінка гарніша і в неї більше шансів вдало вийти заміж.

— Ці кільця вигадали чоловіки-карени, щоб їхні жінки не мали змоги втекти до іншого племені.

Що саме стало першопричиною, вже, мабуть, не знають і самі ці жінки та все ж продовжують носити на шиї цей «комір». Руки та коліна вони також прикрашають подібними кільцями. Це змушує мене зробити висновок, що металевий «нашийник» вони почали носити все ж таки для краси.

Як стверджувала наша гід, чоловіки цього племені не надто гарні, тому їх нам не покажуть. Тим не менше, кількох чоловіків ми таки побачили. Один грався із сином, інші – продавали квитки на вході. Звичайнісінькі чоловіки, щоправда, невеликі на зріст і зі смаглявою шкірою. Зрештою, саме такими і є середньостатистичні бірманці.

Живуть Карени і Падунги разом - у дуже легких будиночках із бамбуку та ротангу, що стоять на тонких підпорах.

У будиночках - мінімум господарського начиння і обов’язково сітка від комарів. Усі зручності, як ви розумієте, на вулиці.

Вони займаються землеробством, розводять биків, буйволів і продають сувеніри, виготовлені власноруч. Усі жінки племені - справжні майстрині – тчуть тканини на саморобних верстатах, шиють шарфи, сумки, головні убори, роблять сувеніри і прикраси із дерева, металу, бамбуку, зубів тварин.

Коли людина з фотоапаратом з’являється у полі зору, половина з них показово починає демонструвати свої ремісницькі здібності. Решта – сідає у потрібну позу і дивиться прямісінько в об’єктив. Якщо чесно – дуже сумне видовище...

Жанна КІСУНІНА