7

Знаменитий бункер Коха готують до продажу?

За часів Другої світової німці збудували в країні три бункери для нацистської верхівки: для Адольфа Гітлера — під Вінницею, для рейхсфюрера Гіммлера — під Житомиром. Останній з трьох, який єдиний вцілів до наших днів, збудований у Рівному для гауляйтера рейхскомісаріату “Україна” та близького друга Адольфа Гітлера — Еріха Коха. Містом пішли чутки, що “бункер Коха” продали...

Кого цікавить бункер Коха?

Кілька місяців тому відразу на багатьох інтернет-сайтах та форумах з’явилось оголошення. Стосувалось воно бункера часів Другої світової війни і було такого змісту (цитуємо мовою оригіналу): “На днях будет вскрыта подземная часть засекреченого нем. Бункера Єриха Коха гауляйтера Украины в Ровно уже откачана и проведена разведка. В бункере имеется электростанция, диз. установка, насосы, масса запечатанных так и не вскрытых после войны дверей и многое другое. Бункер с этого года являеться часной собственностью, все работы проводяться легально. Жду ваших предложений”. Далі йшли контактна інформація: електронна адреса, номери мобільного та стаціонарного телефонів...

На одній з сесій Рівненської міськради розглядалося питання про виділення земельної ділянки ОСББ “Оберіг”, приміщення якого розташоване поблизу схованки Еріха Коха. Втім, депутати відмовили Об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку у виділенні землі, запідозривши, що саме на ній розташований бункер і що метою прохання про землю є бажання отримати саме цей об’єкт. В “Оберезі” кажуть, що бункер їх не цікавить, а межі ділянки, яку вони просили у депутатів, закінчуються якраз перед ним.

«Територія, виділена нашому ОСББ, завершується біля тих підсобних приміщень, що згоріли минулого року. Бункер стоїть трохи далі на міській землі. Як нам повідомили, бункер передали в оренду комерційній компанії. Недавно вони почали проводити там якісь роботи та встановили накриття, – каже голова ОСББ “Оберіг” Олександр ШЕМЕТОВ. – Ми хотіли обгородити дворову територію, тож звернулися за поясненнями до міськвиконкому щодо того, як розподілена земля поблизу нашого будинку. Офіційним листом нам повідомили, що земельна ділянка поруч із бункером належить місту і в оренду не передавалася».

Депутат Рівненської міськради Андрій Грещук теж цікавився долею бункера і направляв у відповідні органи депутатські звернення щодо того, хто орендар чи власник цього об’єкта і чи законні роботи, які там проводяться.

«До мене звертались мешканці прилеглих до бункера будинків з проханням розібратись, що за роботи проводяться в бункері, – каже він. – І я направив депутатські запити, аби вияснити ситуацію».

Спроби використати бункер Коха в комерційних цілях і навіть приватизувати були давно. Але міські депутати щораз залишали такі побажання без задоволення. Щоправда, була спроба здати його в оренду одному підприємцю за символічну плату 249 грн на місяць, але він і тих не сплачував. Тому згодом договір з підприємцем розірвали, і підземелля знову залишилось без господаря.

«Починаючи з 2002 року, двічі на сесіях Рівнеради один з тодішніх заступників міського голови ставив питання про, так би мовити, благоустрій території, на якій розташований бункер Еріха Коха. Пропонувались варіанти, що бункер використають як фундамент для будівництва. В одному з випадків — для будівництва кафе. Але депутати не погодились на відведення цієї ділянки. Аргументували міські обранці це тим, що бункер є пам’яткою Другої світової війни і має бути збережений», – каже Андрій Грещук.

Не продали, а здали в оренду

Вдруге бункер здали в оренду три роки тому підприємству ВАТ “Укрцемремонт” для облаштування в ньому офісу.

«Майже три роки тому ми виграли аукціон на оренду бункера. І міська влада здала нам його на 49 років під будівництво офісу. За оренду будівлі платимо щомісячно 8 тисяч гривень», – пояснював у грудні минулого року заступник директора з будівництва ВАТ “Укрцемремонт” Андрій ОСТАПЧУК.

Однак заступник керівника “Укрцемремонту”, мабуть, помилився в термінах оренди, оскільки згідно з договором оренди №1784 від 27 квітня 2007 року ВАТ “Укрцемремонт” отримував бункер терміном лише на два з половиною роки – до 27 жовтня 2009 року. У документі міститься пункт, що у випадку, якщо жодна зі сторін не висловлює заперечень, то договір автоматично пролонгується на той же термін з тими ж умовами – тобто до 2012 року. Помилився він і в сумі орендної плати. Згідно з договором, підприємство сплачує щомісяця до міського бюджету трохи більше трьох тисяч гривень.

Теоретично існує можливість приватизувати бункер через впровадження так званих “невід’ємних поліпшень”. Відповідний дозвіл, на їх проведення, від 19.09.2008 року за номером 08-541 орендар отримав в управлінні комунальної власності міста. Яке видало цей документ, посилаючись на розпорядження в.о. міського голови, секретаря Рівненської міської ради, Юрія Торгуна від того ж числа №1654-Р. Однак, як зазначив Юрій Торгун, міський голова чи той, хто виконує його обов’язки, не приймає такі рішення одноосібно, а фактично візує своїм підписом рішення відповідної комісії. Цей документ дає право орендарю на проведення після отримання відповідних дозволів і погоджень проводити поліпшення об’єкта, однак не дає права на проведення реконструкції.

Землі орендарю не виділяли

Нещодавно, після того, як перед входом у бункер Коха орендар спорудив навіс, який викликав кілька запитань в управлінні архітектури і містобудуванні Рівненського міськвиконкому, інспекція ДАБК в Рівненській області провела перевірку щодо дотримання норм ВАТ “Укрцемремонт”, за результатами якої орендарю було направлено припис.

«В оренду здана лише наземна частина бункера площею 89,6 метра квадратних, для розміщення офісу. Орендар має право на проведення поліпшення бункера, а не його реконструкцію, – каже заступник начальника управління архітектури і містобудування Рівненського міськвиконкому Сергій БОЛІЩУК. – Поліпшення – це роботи всередині приміщення, які не потребують дозволу на будівельні роботи. А реконструкція, як, наприклад, встановлення навісу, передбачає зміну функціонального призначення чи лінійних розмірів приміщення. Це в свою чергу передбачає виділення землі та отримання дозволу на проведення будівельних робіт».

За словами голови постійної комісії з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування Рівненської міськради (минулого скликання, 2006-2010 р.р.) Руслана МАЛЬОВАНОГО, земля ВАТ “Укрцемремонт” не виділялась.

«Я особисто не пам’ятаю, щоб та ділянка виділялася в оренду. Знаю, що приблизно у 2006 році був конкурс на передачу цього бункера в оренду. Я вважаю, який би той бункер не був, але це частина історії нашого міста. Його можна було б приєднати до музею і показувати людям, – переконаний Руслан Мальований. – Можливо, бункер – це хороший фундамент, але це неповага до минулого. А ці будівельні роботи, що зараз проводять, взагалі незрозуміло ким дозволені. Для будь-якого будівництва найперше потрібна відведена земельна ділянка з певним цільовим призначенням. Якщо земля і відведена якимось чином, у чому я маю сумнів, то точно не для будівництва. Можливо, лише для обслуговування тої споруди. Якщо там уже щось будують, то це незаконно».

Як пояснили фахівці, аби отримати всі необхідні погодження на будівництво чи реконструкцію об’єкта, що, можливо, в майбутньому дало б змогу орендарю наполягати на праві приватизації бункера, потрібно спочатку, аби депутати на сесії міськради виділили земельну ділянку. Але навіть при цій умові остаточне рішення мають прийняти депутати Рівнеради.

«У договорі оренди чітко зазначено, що орендар має право і зобов’язаний належним чином утримувати бункер. Він може проводити ремонтні роботи, – каже заступник міського голови Сергій ВАСИЛЬЧУК. – Але це не дає йому права приватизувати цей об’єкт. Таке право може бути надане виключно рішенням сесії міської ради».

Бункер – не історична цінність?

Попри те, що бункер Другої світової війни, який був схованкою Еріха Коха, особистого друга Адольфа Гітлера, гауляйтера рейхскомісаріату “Україна”, столиця якого знаходилась у Рівному, є без сумніву цікавою історичною спадщиною, він не внесений до державного реєстру пам’яток історії. Відповідний документ був наданий ВАТ “Укрцемремонт” 5 жовтня 2007 року. Щоправда, в документі немає прямої згад­ки про бункер, а вказано: “Враховуючи, що земельна ділянка, на території якої планується проведення реконструкції з добудовою, розташовується в межах охоронної зони пам’ятки національного значення — будівлі колишньої гімназії (охоронний №599)... вести за документацією, розробленою та погодженою... з органом охорони культурної спадщини Рівненської обласної державної адміністрації”. Як виявилось, сам бункер Коха на обліку як історична пам’ятка не стоїть.

«Бункер ніколи не був об’єктом культурної спадщини. Відповідно він не перебував на обліку і не був взятий на облік, – каже заступник начальника відділу охорони історико-культурної спадщини і туризму, управління культури і туризму РОДА Юрій КАЛІТИНСЬКИЙ. – Відповідно до закону України “Про охорону культурної спадщини” (стаття 5): занесення об’єктів культурної спадщини місцевого значення відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. (Державна служба з питань охорони культурної спадщини — авт.). Відповідно до роз’яснень цієї служби, аби взяти цей об’єкт на облік, потрібна відповідна документація, яку ніколи ніхто не збирав. Тому що ніколи не було звернень з цього питання».

Виходить, що бункер не є історичною спадщиною не тому, що він нецікавий з точки зору історії міста, а тому, що ніхто не додумався зібрати пакет документів для внесення його в реєстр таких пам’яток. Однак цю ситуацію можна виправити, аби тільки знайшлись бажаючі це зробити. Щоб згодом, на місці, де колись була резиденція Еріха Коха, був не чийсь офіс, а історична родзинка Рівного, подивитись на яку їхали б туристи. Міські чиновники кажуть, що не дозволять, аби бункер зник з карти Рівного.

«Міська влада не дозволить там щось будувати чи знищити цей бункер. Хоч він формально і не є історичною цінністю, але всі розуміють – він цікавий для міста з точки зору історичної та туристичної привабливості, – каже міський голова Рівного Володимир ХОМКО. – Поки що договір оренди діє до 27 квітня 2012 року. І коли він закінчиться – прийматимемо рішення, як його використовувати далі. Сподіваюсь, на той час у міста буде достатньо коштів, щоб облаштувати бункер належним чином і зробити його однією з історичних родзинок Рівного».
Зайшли на сайт, де було оголошення про бункер Коха, і подзвонили за вказаними телефонами: за одним номером ніхто не піднімав слухавку протягом кількох днів, за другим – автоматичний жіночий голос сказав, що даного номера не існує. На лист, відправлений на електронну адресу ніхто не відповів...

Попри те, що ми отримали чи не всі коментарі та копії документів, питань в цій історії залишається багато. Та й історія останнього вцілілого нацистського бункера на території України має багато загадок, легенд та таємниць...

У бункері Коха — янтарна кімната?

Відразу після утворення на частині окупованих німцями територій Рейхскомісаріту Україна, який охоплював частину сучасних українських та білоруських земель, у Рівному, яке стало столицею цього адміністративного утворення, почалось спорудження бункера для гауляйтера Еріха Коха. За свідченнями очевидців, будували бункер як військовополонені, так і місцеві жителі.

Доки йшло будівництво, навколишні вулиці очистили від населення і перекрили. Було вжито всіх заходів секретності й безпеки. Потрапити в зону будівництва можна було лише за перепустками. Яка подальша доля робітників — невідомо. Зважаючи на те, що люди, задіяні на будівництві бункера Гітлера під Вінницею, були знищені, можна припустити, що така ж доля могла спіткати й тих, хто будував рівненську схованку Коха.

Небагато відомо про бункер Еріха Коха й зараз. Доступ є тільки до верхнього ярусу, входи на нижні поверхи замуровані. Кажуть, що, відступаючи у 1944 році, німці затопили бункер. І що нібито після цього його лише один раз обстежували радянські військові водолази. Однак це може бути лише міфом. Нам вдалося знайти людину, яка бувала в бункері, коли входи в підземелля були ще відкриті. Був навіть доступ у підземні ходи, які йшли від бункера в бік будівлі рейхскомісаріату (сучасний краєзнавчий музей) та до злітної смуги, яка знаходилась неподалік нинішньої Рівненської гуманітарної гімназії (колишня ЗОШ №7). Депутат Рівненської міської ради Володимир Петрук, ще хлопчиком, наприкінці 50-х років не раз “обстежував” нацистську схованку.

«Я жив неподалік бункера. Ми, будучи пацанами, часто там лазили. Крім наземної частини, можна було ще потрапити на підземний поверх, — згадує Володимир ПЕТРУК. — Там у кімнатах валялись якісь лежаки, залізяччя. Інколи знаходили монети, патрони, частини амуніції. З нижнього ярусу вели два підземних ходи. Один — у бік краєзнавчого музею, але він був засипаний. Інший проходив під річкою Устя, біля палацу Любомирських (руїни якого тоді ще стояли — авт.) й виходив неподалік сьомої школи. Кажуть, ніби там була злітна смуга з літаком для Коха».

Коли саме було замуровано входи на нижній поверх, Володимир Тимофійович сказати точно не може, бо сім’я переїхала жити в іншу частину міста.

Кажуть, бункер був не просто бомбосховищем для командування рейхскомісаріату. Це ніби ланка в мережі сховищ цінностей, награбованих нацистами. На початку минулого року в деяких газетах Росії з’явився передрук статті з польської газети “Реч Посполита”, де були надруковані матеріали про те, що нібито розкрита таємниця зникнення вивезеної німцями з Росії “Янтарної кімнати”. Автор статті стверджував, що ювелірний шедевр був захований в одному з бункерів Еріха Коха. Працюючи над темою рівненського бункера, теж довелось почути фразу “та вони там, мабуть, “янтарну кімнату” шукають”. Однак це може бути не більше, ніж красива легенда. За свідченнями самого Коха, ще у січні 1942 року “Янтарна кімната” була доставлена в Кенігсберг. Там вона зберігалась аж до наступу Червоної армії. Згодом її сліди було втрачено. Крім того, навіть якщо в бункері Коха й зберігались якісь цінності, то німці їх скоріш за все вивезли. До відступу з Рівного вони готувались заздалегідь, і всі цінності евакуйовувались углиб Німеччини. Від часів перебування у Рівному Коха залишилась лише картина польського художника у холі Рівненського краєзнавчого музею.

Однак попри те, що скарбів у бункері годі шукати, він може мати цінність як туристичний чи навіть історично-виховний об’єкт. Там можна було б облаштувати музей чи історично-культурний заклад з експозицією, яка розповідала би про трагічні сторінки окупованого Рівного, про злочини нацистів в Україні, історію діяльності УПА, героїзм радянських солдатів. Зрештою, популярна серед туристів львівська “Криївка” може бути прикладом, як комерція поєднується з історією.

«Самого бункера не шкода. Шкода того, що там можна було б облаштувати, наприклад, музей тоталітаризму. У Рівному є унікальні колекції експонатів і матеріалів на цю тему, — переконаний історик та журналіст Олег ТИЩЕНКО. — Це могло б стати чудовим нагадуванням людям про трагедію того періоду. Та й місту це могло б принести неабияку користь, ставши туристичною “фішкою” Рівного».

Три роки тому Рівненський бункер Еріха Коха було здано в оренду підприємству ВАТ “Укрцемремонт”.

«В орендованому приміщенні бункера ще нічого не планували розміщувати, адже його потрібно було спочатку рятувати від руйнації. Перше, що ми зробили, то це викачали звідти воду і захистили приміщення від затоплення спеціальним покриттям, — каже директор ВАТ “Укрцемремонт” Віктор ЯРОШИК. — Цей бункер завжди мав історичне значення, однак ним почали цікавитись інші, коли ми його орендували. Зараз не можу сказати, що там буде у майбутньому, для нас першочерговим завданням було врятувати приміщення від підтоплення і бомжів».

За договором оренди, підприємство планувало облаштувати в бункері офісне приміщення. Що буде там після закінчення терміну оренди, який спливає у 2012 році, покаже час. Можливо, там буде офіс, музей чи розважально-історичний заклад. А можливо, там, як і в бункері Гіммлера під Житомиром, буде чийсь хлів.