3

Лікування зубу в Таїланді, або За кордоном ліпше не хворіти

Як і завжди в таких випадках — зненацька — я зрозуміла, що моя пломба наказала довго жити. На щастя, зуби не боліли, дірочка була маленькою, тому можна було й потерпіти. Але, оскільки я не знала, коли саме повернуся до України, доводити себе до зубного болю за кордоном не хотілося, та й страховка ж у мене є, тому вирішила зуб відремонтувати. Зрештою, я нікуди не поспішала, тож схотіла перевірити, як саме і наскільки оперативно працює моя страхова компанія.

Швидка-швидка допомога

Відшукавши у страховому полісі адресу електронної пошти невідкладної допомоги, я надіслала їм листа, в якому коротко описала ситуацію і запитала, як мені бути далі. Того ж дня (у неділю) мені відповіли дві різні людини. Начальник оперативного відділу написав номер телефону, за яким потрібно із ними зв’язатися, щоб залишити свої контакти, а решту він пообіцяв розказати після мого дзвінка. Другий анонімний відповідач написав таке: «Ви можете звернутися до лікаря самостійно, а після приїзду до України подати документи на відшкодування. Вам потрібно зберігати усі чеки за медпослуги та отримати у лікаря медичний висновок з діагнозом, підписом і печаткою. Повідомте нам, будь ласка, номер поліса і термін його дії, а також свій контактний номер телефону».

Я надіслала свої дані, і приблизно за годину мені зателефонували з приватного номера. Представниця страхової сказала, щоб я йшла до лікаря, зібрала виписки-чеки, а гроші вони віддадуть уже в Україні. Аж тут з’явився нюанс: згідно з моєю страховкою, витратити на стоматолога я можу не більше 100 доларів. Тоді я вперше про це почула від страхової компанії, однак не дуже засмутилася, адже була впевнена, що в дешевому Таїланді звичайна пломба навряд чи буде коштувати дорожче. Проблема була в іншому:

— Я не знаю, коли повернуся до України. Минуть місяці, можливо, роки. Ви не могли б самі розібратися із лікарями та сплатити за лікування через банк?

— Так, можемо. Я зв’яжуся із тайськими колегами і передзвоню вам.

Через 20 хвилин мені знову зателефонували, але вже із московського номера. З’ясувалося, що до цього дзвонила представниця київського офісу зі служби допомоги, а зараз — представниця московського офісу, який займається пошуком лікарень за кордоном. Дівчина повідомила, що зв’язалася з лікарнею, але та працює до 20:00, тому похід до лікаря може відбутися лише завтра.

Наступні два дні пройшли в режимі періодичних розмов із представниками московського офісу. Вони повідомляли мені різні речі: що не можуть знайти лікарню, що знайшли лікаря, але той увесь день зайнятий, що знайшли ще одного лікаря, однак він приймає лише готівку. Мені навіть довелося дзвонити до київського офісу, щоб дізнатися, чи повернуть вони гроші, якщо я приїду до України через два-три роки:

— Згідно з правилами, ви повинні подати заяву про відшкодування упродовж місяця після повернення на батьківщину, незалежно від того, в якому році це буде. Тому можете йти лікуватися, лише візьміть виписку від лікаря та чек.

— А ви тайську мову зрозумієте? А то в них з англійською погано…

— А ви попросіть, щоб вони англійською хоча б діагноз написали та суму в доларах, а не місцевій валюті, бо в нас конвертера немає.

Однак цей дзвінок виявися зайвим. Московські співробітники таки знайшли мені лікаря. Єдиний нюанс — він повернеться із відпустки через п’ять днів. Але вибору не лишилося, і ми домовились, що я його зачекаю.

На прийомі у лікаря

Коли йшла на прийом, вже була інформаційно підкована. Почитала у блогах, що ця лікарня — середньої цінової категорії, що у приватних стоматклініках Таїланду лікуватися дешевше, і що в одному зі шпиталів у іноземця забрали паспорт і не віддавали, допоки він не заплатить за лікування.

У зубного лікаря мені дали заповнити анкету. Зробили копію мого паспорта. Завели на мене справу. Весь цей час лікар грав на комп’ютері в іншому кабінеті та одним оком спостерігав за ситуацією.

Опинившись нарешті у процедурному кабінеті, я побачила, що там усе має злегка пошарпаний вигляд. Такий, ніби обладнання та меблі списали у приватних клініках та віддали до державної — бідним.

Ліниво увійшовши до кабінету, лікар поклав мене у крісло, допитав, оглянув, уколов знеболювальне і зробив рентген. Знімок показав, що із зубом усе гаразд.

— І скільки коштуватиме пломба? — поцікавилася я.

— Не хвилюйтеся, ваша страхова компанія сказала, що заплатить.

Його слова мене заспокоїли, тому я розслабилася. Проте ненадовго.

Лікар свердлив, потім зупинився, дав мені дзеркало, показав на два зуба, що прилягали до дірочки з різних боків, і сказав, що прибере з них по чорній плямочці. Пам’ятаючи, що в Україні мені так робили нетривалим і неглибоким свердлінням, я погодилася.

Він бурив довго й наполегливо, потім підніс люстерко, і я вжахнулася! Дірочка, з якою прийшла, збільшилася удвічі! А в одному з тих двох зубів, на які показував, він зробив широку глибоку борозну, і зуб став схожий на корону. Побачивши моє шоковане обличчя, він промовив:

— У вас була дуже серйозна проблема. Сьогодні я запломбую цю борозну і частину дірки, з якою ви прийшли, а завтра дороблю іншу частину дірки та окраєць другого зуба. Але не хвилюйтеся: сьогодні була велика проблема, а завтра — вже дріб’язкова робота, для якої не знадобиться багато часу (запам’ятайте це речення! — Авт.).

— А чому не можна зробити все сьогодні? — не зрозуміла я.

Лікар довго думав, а потім відповів щось на кшталт «ніколи не знаєш, звідки з’явиться нова проблема». І тут я почала усвідомлювати, що він спеціально розділив роботу на дві частини, адже завтра моя страхова вже не буде платити.

Він поставив пломбу на зуб, із якого зробив «корону», запломбував усю мою дірку, з якою я, власне, прийшла, і сказав «До завтра!».

— І скільки коштує уся ваша робота — і за сьогодні, і за завтра? — запитала я.

І тут почалося найцікавіше.

Оплата

Тверде переконання в тому, що лікарям не можна вірити, я маю ще з України. Неодноразово допомагало. Тому й тут, у Таїланді, довелося діяти за тією самою схемою.

Лікар почав говорити мені спочатку одне, потім інше. Через це я по кілька разів перепитувала й уточнювала. Тому зрештою він сказав, що все покаже на малюнку. Ми вийшли до ресепшену, він узяв картинку із зубами й почав малювати ручкою те, що зробив сьогодні, й те, що іще належить. І тут він домалював ще й третій зуб, із яким у мене нібито проблема і над яким він пообіцяв поглумитися так само, як над сьогоднішнім.

Питаю: «Звідки третій зуб узявся? Про нього взагалі ніколи мови не було! Покажіть у дзеркалі». Принесли люстерко. Подивилася. Анічогісінько непристойного у тому зубі не знайшла. Окрім того, я ще раз упевнилася, що всю мою дірку запломбували, сьогоднішню борозну також, а той зуб, із яким «приходьте завтра», не потрібно пломбувати. З нього прибрали темну пляму, все чисто.

Я насилу витягнула із лікаря інформацію про ціну його роботи. За сьогоднішню — 75 доларів, завтра — теж 75.

— А чому завтра так дорого? Ви ж казали, що залишилася дріб’язкова робота?

— Ні-ні, у вас там великі проблеми!

— Тоді нехай проблеми залишаються. Я завтра не прийду.

Увесь цей час із нами на ресепшен стояв європеєць. Із його зацікавленості у нашій розмові з лікарем я зрозуміла, що він — представник лікарні для роботи з іноземцями. Лікар врешті пішов мучити наступного пацієнта, а ми зосталися віч-на-віч з європейцем.

— Ви повинні залишити нам або свій паспорт, або гроші за роботу лікаря.

— Це ще чому? — здивувалася я. — У моїй страховій компанії сказали, що можуть заплатити 100 доларів, а моє лікування коштує 75…

— Ваша страхова компанія надіслала нам документи, але вони не підтверджують оплату, тому ви маєте дати нам або свій паспорт, або гроші. А коли страхова компанія нам заплатить, ми вам усе повернемо.

— А хіба зараз ви не можете зателефонувати їм і все уточнити? Тим більше, що вони мені самі сказали — нікому свій паспорт не залишати.

— Ми можемо їм подзвонити, однак на це знадобиться багато часу (знову ж таки, запам’ятайте це речення! — Авт.). Ви ж не будете чекати кілька годин у холі? Окрім того, зазвичай вони надсилають підтвердження про оплату через два-три дні.

— Гаразд, — здалася я. — Паспорт я вам не залишу. Дам гроші. Яка точна сума?

— Ходімо зі мною до каси.

І ми пішли до іншого корпусу. Наостанок стоматолог сказав, якщо із запломбованим сьогодні зубом виникнуть проблеми — біль абощо, одразу приходити до нього, він усе виправить безкоштовно. Я відповіла «гаразд», але пообіцяла собі в жодному разі до нього не звертатися.

В іншому корпусі європеєць зробив копію мого паспорта і страховки, віддав документи й попросив зачекати. Сам тим часом пішов їсти в кімнату для персоналу зі скляними дверима.

Хвилин за 10 мене покликала до віконця дівчина-таїландка, дала рахунок за медпослуги і сказала:

— Ви повинні сплатити 126 доларів: 93 долари заплатить ваша страхова компанія, а 33 долари ви доплатите свої.

— А чому так багато? Звідки у вас ця сума? Лікар сказав, що моє лікування коштує близько 75 доларів?! — уже серйозно лютувала я.

Ще кілька разів ми з нею пройшлися по колу. Вона говорила «сплачуйте» і вказувала на рахунок. А я їй ставила ті самі запитання про суму і наводила цитату лікаря. Зрештою, дівчина здалася, сказала зачекати — можливо, мені зовсім не доведеться платити. Пішла кудись із документами, а потім приєдналася до європейця, і вони вже разом почали їсти.

Ще хвилин за 10 мене попросили розписатися на копіях документів і рахунку за лікування, де наприкінці стояла сума лише у 93 долари. Дівчина повідомила, що мені не потрібно нічого платити, адже моя страхова компанія усе підтвердила і сплатить сама.

Запам’ятала, що було написано у рахунку:

• 33 долари — послуги лікаря;

• 17 доларів — послуги медсестри;

• 33 долари — послуги лікарні;

• 10 доларів — інше лікування.

Навіть ледачий без проблем підрахує, що в цілому виходить 93 долари. І до речі, це не 75, про які казав лікар. Звідки вони першого разу взяли 126 доларів — залишається риторичним запитанням.

З моменту, коли я вперше звернулася до страхової компанії, і до лікування мого зубу минуло вісім днів. Дякувати Богу, що це була звичайна пломба, а не якісь серйозні проблеми зі здоров’ям! Я заборонила собі хворіти у Таїланді, і ви не хворійте, у якій би країні ви не перебували!

Жанна КІСУНІНА