Природно, що Юрій Луценко, «помилуваний» президентом Януковичем, хоче повернутися у велику політику. Але, як мені здається, робить це не зовсім продумано і навіть якось незграбно...
На це, може бути, і не варто було б звертати особливої уваги, але в суспільстві давно дозрів запит на активізацію нових форм опору влади, - пише в УНІАН Віктор Небоженко. - І, природно, коли сталося маленьке політичне диво, яке приголомшило український політикум - звільнення Луценка, - то з ним, з цим дивом, пов'язують перспективи політичного процесу.
Суспільство справді очікує плідних спроб зібрати, згуртувати опозиціонерів, хоча всі розуміють, що це дуже непросто.
Влада, природно, не маючи серйозних аргументів на поліпшенні соціального та економічного життя людей, намагається послабити незадоволених і протестуючих, не допустити посилення організованої опозиції, пересварити опозиціонерів один з одним, очорнити їх, знищити.
Банкова, як не дивно, також покладає на Луценка певні надії. Мабуть, вважаючи, що він втратив старих друзів і спробує конкурувати з нинішньою опозицією. Ця думка сьогодні активно вбивається в голову наших політиків і простих громадян.
На наших очах відбувається потужна кампанія із нацьковування Луценка з опозицією і дискредитація його імені. До речі, це стара чекістська тактика: якщо не вдалося зламати людину, то треба її хоча б очорнити і оббрехати.
Днями Юрій Луценко, Роман Безсмертний і Тарас Стецьків оголосили про створення нового опозиційного руху «За третю республіку». Погодьтеся, дивно те, що до складу цього об'єднання увійшли лише політики, які не потрапили до парламенту і опинилися поза політичним процесом. ЗМІ вже написали, що таким чином вони намагаються використовувати звільнення Юрія Луценка для свого повернення у велику політику. Я б не був таким категоричним, але вважаю, що якщо Луценко розраховує повернутися в політику, спираючись тільки на досвід і удачу «польових командирів» Майдану, то його може спіткати розчарування. І не тільки його, а й багатьох його прихильників. Може повторитися провал багатообіцяючого, але, на жаль, невдалого проекту «Народна самооборона».
Засоби масової інформації пов'язують названі імена з такими політиками, як Олександр Третьяков та Давид Жванія, які мають вельми специфічну репутацію в середовищі опозиції... Проте, теза про те, що Луценко - нібито «троянський кінь» в опозиційному русі, яка зараз активно розробляється, на мій погляд, не має жодних підстав. Але те, що вчорашнього політв'язня будуть намагатися використовувати для роздроблення і знищення організованої опозиції, - у мене також не викликає ніяких сумнівів.
Віктор НЕБОЖЕНКО,
політолог